? Кукурудза
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota) Царство: Зелені рослини (Viridiplantae) Відділ: Вищі рослини (Streptophyta) — Streptophytina — Ембріофіти (Embryophyta) — Судинні (Tracheophyta) — Euphyllophyta — Насінні (Spermatophyta) — Покритонасінні (Magnoliophyta) Клас: Однодольні (Liliopsida) Порядок: Тонконогоцвіті (Poales) Родина: Тонконогові (Poaceae) Підродина: Просові (Panicoideae) Триба: Andropogoneae Рід: Кукурудза (Zea) Вид: Кукурудза
Біноміальна назва
Zea mays L., 1753
Підвиди
Zea mays subsp. huehuetenangensis Zea mays subsp. mays (культурна кукурудза) Z. mays subsp. mays x Z. mays subsp. parviglumis Zea mays subsp. mexicana Zea mays subsp. parviglumis Zea mays subsp. ramosa
Посилання
Вікісховище: Zea mays Віківиди: Zea mays EOL: 1115259 IPNI: 426810-1 ITIS: 42269 NCBI: 4577

Кукуру́дза (Zea mays) — однорічна рослина родини Тонконогових. Одна з найвисокопродуктивніших злакових культур універсального призначення, яку разом з рисом і пшеницею відносять до одного з «трьох найголовніших хлібів людства».

Назва |

Поряд зі словом «кукурудза» існують також малопоширені діалектні назви цієї культури: папшóйя у південноподільських говірках^[1], кукуріца у лемківському говорі^[2], кики та кияхи на північно-східних територіях Україні, зокрема, в Чернігівській обл. У більшості країн кукурудза зветься «маїс» — від ісп. maíz, яке має індіанське походження.

Походження слова «кукурудза» неясне: або від праслов. *kokor-, *kukur- («щось розчепірене», пор. словен. kukurjav — «кучерявий»), або від рум. cucuruz / укр. кукурудз^[3] («шишка»), або від грец. κοκκόροζο(ν) («качан кукурудзи»)^[4].

Сінтеотль — ацтекський бог кукурудзи.^[5]

Зустрічаються також назви ґенґериця, ґенґурудза^[6].

Історія походження |

Кукурудза найдавніша хлібна рослина Землі, найбільша із зернових. 1954 у Мехіко під час археологічних розкопок на глибині 70 метрів знайшли незвичайну знахідку — шар окам'янілого пилка дикої кукурудзи. За допомогою радіоактивного вуглецю визначили вік знахідки — 60000 років. Отже, батьківщиною сучасної кукурудзи є Мексика. У мексиканській долині Ріо-Гранде витягли понад 750 качанів кукурудзи, які знаходилися на різній глибині: чим глибше залягав шар, тим менші за розміром були качани кукурудзи, а у верхніх шарах — вони нагадували сучасні. Учені зробили висновок, що людина стала вирощувати кукурудзу приблизно 10000 років тому.

На території Перу археологи знайшли викопні качани кукурудзи, датовані п'ятим тисячоліттям до нашої ери.^[7] На стоянках древньої людини знайдено також велику кількість фігурок богів і богинь з качанами кукурудзи в руках і на головних уборах: жителі обидвох Америк поклонялись кукурудзі як священній рослині.^[7] Культура обробітку її була високою, про що свідчить велика кількість сортів, які там вирощували. Наприклад, у древніх майя були сорти: «кукурудза-стара», яка достигала за 5–6 місяців, «кукурудза-дівчинка», яка достигала за 3 місяці, і справжня скороспілка — сорт з красивою назвою «пісня когута»: його прибирали через два місяці після появи паростків^[7].

Кукурудзяне поле, Ліхтенштейн

Після другої подорожі Христофора Колумба вона з'явилася в Іспанії, потім в Італії, відтіля рушила на Схід. В 1511 році такий собі П'єтро Матьєре видав в Севільї книжку «De Orbo Novo» («Новий світ»), в якій з'явився перший опис кукурудзи^[7]. Перше зображення кукурудзи в друкованому виданні було в 1542 році — в Травнику Л. Фукса^[7]. На територію колишнього Радянського Союзу, найраніше завезли кукурудзу до сучасних Молдови і Грузії — в кінці сімнадцятого і початку вісімнадцятого століть^[7].

Сучасна кукурудза створена руками людини за роки селекції; в неї дуже мало спільного з дикими особинами, від яких вона походить (станом на 1981 рік прямий предок так і не знайдений)^[8].

Ботанічна характеристика кукурудзи |

Рід кукурудзи (Zea L.) представлений одним видом — кукурудзою (маїс) культурною (Zea mays L.). Тривалий час вважали родоначальником кукурудзи однорічну багатостеблу рослину тео-синте, доки не було встановлено, що саме тео-синте походить від кукурудзи. Тео-синте утворює дворядний початок із зернівками, які охоплені лусками і не вимолочуються. Трапляється в Центральній Америці як бур'ян у посівах кукурудзи. Зустрічається тео-синте багаторічне — багатостебла рослина, яка також є бур'яном на кукурудзяних полях у Центральній Америці.

Кукурудза культурна (2n=20) — трав'яниста рослина, яка зовнішнім виглядом значно відрізняється від інших злакових рослин.

Коренева система |

Коренева система мичкувата, добре розвинена, окремі корені проникають у ґрунт на глибину 2-3 м. У кукурудзи розрізняють кілька ярусів коренів: зародкові, гіпокотильні, епікотильні, підземні вузлові та надземні стеблові (повітряні, або опірні). Основну масу кореневої системи становлять підземні вузлові корені, які заглиблюються у ґрунт до 2,5 м і більше та розходяться в боки у радіусі понад 1 м. Ярусне розміщення коренів у ґрунті з перевагою основної частини їх у гумусовому шарі більш повно забезпечує рослину елементами живлення і вологою за рахунок літніх опадів.

Квітки чоловічого суцвіття крупним планом

Стебло |

Стебло у кукурудзи — міцна, пряма, висока, могутня, груба, округла соломина, розділена на вузли, заповнена нещільною паренхімою. В південних регіонах України рослина досягає 2,5–3 м заввишки^[9]. Висота його залежно від біологічних особливостей сорту чи гібрида та факторів урожайності коливається від 60-100 см у ранньостиглих форм і до 5–6 м у пізньостиглих. Товщина — 2–7 см. Кількість міжвузлів на стеблі у ранньостиглої кукурудзи досягає 8-12, у дуже пізньостиглої — до 30–40 і більше.

Листки |

Чоловіче суцвіття

Листки лінійно-ланцетні, великі, довжина листкової пластинки 70–110 см, ширина 6–12 см і більше. Листок зверху опушений, має невеликий язичок і не має вушок. Розміщуються листки на стеблі почергово, не затінюючи один одного. Краї їхні ростуть швидше, ніж середина, а тому є хвилястими, що збільшує загальну листкову поверхню рослини. Кількість листків на стеблі адекватна кількості стеблових вузлів.

Квіти |

У кукурудзи на одній рослині формується чоловіче суцвіття — волоть і жіноче — початок, тобто вона є однодомною роздільностатевою рослиною. Чоловічі квітки зібрані у верхівках, жіночі — на початках, у пазухах верхніх стеблових листків. Волоть у кукурудзи верхівкова, розміщується на кінці центрального стебла або на верхівках бічних пагонів — пасинках. На осі волоті переважна кількість бічних гілок першого порядку, рідко на двох-трьох нижніх утворюються гілки другого порядку. Колоски з чоловічими квітками розміщені вздовж кожної гілки двома або чотирма рядами, попарно, з яких один сидячий, другий на короткій ніжці. Колоски двоквіткові; квітки тичинкові, з широкими опушеними перетинчастими колосковими лусками та тонкими м'якими — квітковими, між якими знаходиться три тичинки з двогніздовими пиляками. У кожній добре розвиненій волоті утворюється до 1-1,5 тис. квіток, які за сприятливих умов зацвітають разом з жіночими квітками або на 2-4 дні раніше. Пилок переноситься вітром до 300—1000 м, що враховують при просторовій ізоляції насінних посівів кукурудзи. Суцвіття з жіночими квітками — початки — розвиваються з частини найактивніших пазушних бруньок стеблових листків.

На стеблі утворюються здебільшого 2-3 початки, решта бруньок не розвиваються. Початок розміщується на короткій ніжці (стебельці), покритій зовні обгортковими листками, які відрізняються від звичайних стеблових добре розвиненими піхвами і редукованими пластинками. Внутрішні листки обгортки тонкі, майже плівчасті, світлі, зовнішні — товщі й зелені. Основою початка є добре розвинений стрижень циліндричної або слабо конусовидної форми, завдовжки 15-35 см. Маса його становить 15- 25 % загальної маси початка. У комірках стрижня початка, які розміщуються поздовжніми рядами, розміщуються попарно колоски з жіночими квітками. Колоски початка мають м'ясисті (при висиханні — шкірясті) колоскові луски та ніжні тонкі — квіткові. У кожному колоску знаходиться дві квітки, але утворює зернівку лише одна — верхня, друга, нижня — безплідна. Розміщені попарно колоски формують дві зернівки, тому початки мають парну кількість рядів зерен — від 8 до 24 і більше. Нормально розвинені жіночі квітки мають сформовані маточки, які складаються із зав'язі, довгого (до 40-50 см) ниткоподібного стовпчика і приймочки.

Плід |

Плід у кукурудзи — гола зернівка різних розмірів і форми, консистенції та забарвлення. Кукурудза не самосівна рослина: із опалих на землю, вкритих в листя качанів, зерна вибратись не можуть^[8].

Зерна кукурудзи можуть набувати фіолетового забарвлення при зростанні за прохолодних температур. Деякі сорти кукурудзи більше схильні до фіолетового забарвлення зернят ніж інші.^[10]

Кукурудзяні качани

Різноманіття сортів кукурудзи

Поперечний переріз качана

Сорти кукурудзи

Сорти кукурудзи |

В Україні вирощують сорти кукурудзи цукрової:

Рання золота 401, Кубанська консервна 148, Ароматна, Гібрид Ауріка, Гібрид Акорд 72 і Зоря 123.

Інші гібриди:

Харківський 195 МВ, Харківський 294М, Харківський 294 МВ, Харківський 295 МВ, Харківський 311 МВ, Харківський 325 МВ, Харківський 340 МВ, ТАР 349 МВ, МЕЛ 272 МВ, Полтава; нові гібриди: Нива МВ, Іскра МВ, Подих МВ, Лювена, Вимпел МВ, Лелека МВ, Злагода МВ, Ладога.

Хімічний склад |

Кукурудзяні рильця (інша назва кукурудзяні приймочки; лат. Stigmata Maydis) містять олію (до 2,5 %), олійки (до 0,12 %), камідь (до 3,8 %), смолисті речовини (до 2,7 %), гіркі глікозиди (до 1,15 %), сапоніни (до 3,18 %), криптоксантин, аскорбінову і пантотенову кислоти, вітамін К, інозит, ситоетерин, сигмастерин і невивчені алкалоїди (0,05 %).

Насіння містять 65–70 % вуглеводів, в основному, крохмалю до 61,2 % (за іншими даними більше 70 %^[7], 71 %^[11]), жирну напіввисихаючу олію (4–6 %), пентозани (до 4,7 %), речовини алкалоїдного характеру (близько 0,21 %), а також вітаміни: В₁ (0,15-0,2 мг%), В₂ (близько 100 мг%), нікотинову кислоту (1,8-2,6 мг%), пантотенову кислоту (близько 0,7 мг%) і біотин (до 77 мг%).

Кукурудзяна олія багата вітаміном Е^[12].

У препаратах кукурудзи знайдено дубильні речовини пірокатехінової групи (11-13 %), цукри, сполуки кремнезему, жирну олію (1,88–2,55 %), яка містить лінолеву та арахідонову кислоти, летку олію (0,1–0,2 %), а також калій, магній, кальцій, ситостерол і сигмастерол, ретинол, тіамін, рибофлавін, аскорбінову кислоту, біофлавоноїди, філохінони, α-токоферол, пантотенову кислоту, сапоніни^[9].

Жовтозерняткові сорти багаті каротином^[13].

Врожай кукурудзи у світі у відсотках для кожної окремо взятої країни в 2005 році порівняно з лідером США (100 % = 282 311 000 тонн).

Подрібнене зерно кукурудзи в поліетиленовому рукаві

Попкорн смачний продукт, вироблений з кукурудзи

Вигляд з повітря на кукурудзяний лабіринт у Білефельді

Використання |

Кукурудза — одна з найпоширеніших і найважливіших сільськогосподарських культур у світі. В основному її вирощують на зерно і для виробництва кормів. У світовому рільництві, у тому числі й в Україні, кукурудзу використовують як універсальну культуру — на корм худобі (стебла і качани), для продовольчих і технічних потреб — виробництва круп і борошна, харчового крохмалю та рослинної олії, меду й цукру, ксантанової камеді, декстрину та етилового спирту, амілази, що служить людині при виробництві фото- та кіноплівок і синтетичних тканин, з сортів восковидної кукурудзи у промисловості виготовляють пластмаси, синтетичні плівки, целофан, з оболонок кукурудзяного качана виготовляють папір, кошики та капелюхи тощо. З качанів отримують фурфурол, який потрібний у виробництві синтетичних смол і інших хімічних матеріалів.^[8] Останнім часом збільшилась її частка у виробництві біопалива та біогазу.^[14]

В зерні кукурудзи більш 70 % крохмалю, а в пшениці — 64 %, але в пшениці 17 % білку, а в кукурудзі всього 10 %, і кукурудзяний білок бідніший незамінними амінокислотами.^[7] Жовта кукурудза — єдиний злак, багатий каротином: до 9 мг в 100 г зерна.^[7]

Корми у тваринництві |

Кукурудза має високі кормові якості, але процент білку в її зерні низький^[15], і близько 30-40 % білка зерен кукурудзи припадає на малопоживний зеїн, який поступається білкам інших злакових і бобових культур.^[16] У незеїновій частині білка кукурудзи міститься мало незамінних амінокислот: метилаланіну, триптофану та ін., що негативно позначається на поживності кукурудзяного корму. Тому для збагачення білком зеленої маси кукурудзи її вирощують разом з бобовими культурами.^[16]

Останнім часом кормове зерно кукурудзи зберігають консервованим в поліетиленових рукавах.

У кулінарії |

Кукурудзу широко використовують у період її молочної стиглості. За поживністю в молочно-восковій стиглості кукурудза перевершує майже всі овочеві культури^[13]. Однак молочна стиглість (коли зерна м'які й при натисненні виділяють рідину молочного кольору^[17]) у кукурудзи зберігається лише 2-3 дні, після чого вміст цукрів у зернах швидко зменшується і смакові якості їх знижуються^[13]. Виламують качани кукурудзи в стадії молочній — початку воскової спілості.

Кукурудза є цінним харчовим продуктом. З її зерен виготовляють кукурудзяне борошно, крупи й пластівці, калорійність яких характеризуються даними, наведеними в таблиці нижче

Кукурудзяний крохмаль тонкого помелу часто використовують замість пшеничного борошна, а кукурудзяні крупи — замість манних^[17]. Кількість протеїну в зерні кукурудзи становить 10-13 %^[18]. У зерні кукурудзи міститься 3-5 % олії^[18]

Кукурудзяні крупи варяться найдовше за всі крупи — 3-4 год^[17]. Розварювання круп можна прискорити, замочивши їх. А особливістю кукурудзяної каші є те, що вироби з неї можна формувати в холодному вигляді.

В кукурудзяному борошні відсутня клейковина^[17], тому його використовують для приготування тих страв, у яких для скріплення застосовуються яйця.

В національних кухнях з кукурудзи готують італійську поленту, іспанську тортіллу, румунську мамалигу, грузинські мчяді, чемкву і так далі. З кукурудзяних зерен готують кукурудзяні пластівці, крохмаль, патоку, спирт, пиво, а ще — кукурудзяна олія, здатна знижувати кількість холестерину в крові.

Варіння кукурудзи у качанах |

Свіжу кукурудзу переважно варять у качанах і в такому вигляді подають на стіл. Підготовлені качани обчищають від волокон і листків, частину листків кладуть на дно каструлі, щоб качани не пригоріли. На листки щільними рядами кладуть качани (перезрілу кукурудзу, яка довго вариться, кладуть знизу). Качани покривають листками й заливають холодною водою. Варять кукурудзу в закритій каструлі 3-5 годин, а потім ставлять у духовку. В міру википання води в каструлю доливають окріп. Солять качани після варіння.

У медицині |

Рідкий екстракт і спиртова настойка кукурудзяних стовпчиків збільшують секрецію, рух жовчі, розріджують її, зменшують кількість білірубіну в жовчі, прискорюють процес зсідання крові. Препарати кукурудзи збільшують кількість тромбоцитів у крові та значно посилюють діурез^[9].

Медичною промисловістю випускається екстракт кукурудзяних стовпчиків рідкий (1 : 1), виготовлений на 70 % спирті. Застосовується як жовчегінний засіб при холециститі, холангіті та порушенні функцій травного каналу. Приймають всередину по 30-40 крапель на 1 ложці води 3 рази протягом доби за 30 хв до їди.^[9]

Настій кукурудзяних приймочок здавна використовують при хворобах нирок, зокрема при гломерулонефриті, нефролітіазі, циститі, уретриті, при хворобах печінки, для зниження апетиту при ожирінні, при серцевих і ниркових набряках та при хворобах жіночих статевих органів, зокрема при маткових кровотечах. Беруть 1 столову ложку кукурудзяних приймочок, заливають 1 склянкою води, кип'ятять 10 хв, настоюють 30 хв. П'ють по 1 столовій ложці 3 рази на добу через 2 год після їди.^[9]

Оболонка кукурудзи дозволяє приготувати лікувальні чаї, таблетки, порошки.

Заготівля медичної сировини |

З лікувальною метою використовують приймочки і стовпчики рослини та кукурудзяну олію. Збирають кукурудзяні стовпчики, коли достигають качани. Перевагу віддають золотаво-жовтим та червонуватим стовпчикам. Темні, вражені цвіллю і зволожені стовпчики кукурудзи непридатні для медичного використання. Сировину розстилають тонким шаром, добре висушують і зберігають у прохолодних, але не вологих місцях.^[9]

Обсяги виробництва кукурудзи |

Найбільші світові виробники кукурудзи (2014)^[19]

Країна	млн тонн
США	361
КНР	216
Бразилія	80
Аргентина	33
Україна	28
Індія	24
Мексика	23
Всього у світі	1038
Найбільші виробники кукурудзи, 2010[20]
Країна	млн тонн
США	339
КНР	166
Європейський Союз	56
Бразилія	51
Мексика	24
Аргентина	21
Індія	20
ПАР	13
Україна	12
Канада	11
Всього у світі	832

Рослина посідає третє місце у світовому виробництві^[21] після пшениці і рису^[22]. За даними ФАО площі відведені під кукурудзу в період з 1970 по 2003 рік збільшилася з 113 млн га до 143 млн га, середня врожайність 2,35 т/га до 4,47 т/га, а загальний обсяг виробництва збільшився з 266 млн тонн до 640 млн т. Урожайність кукурудзи в розвинених країнах значно вища за рахунок використання гібридного насіння, зрошення, внесення добрив і боротьби зі шкідниками.

Станом на 1981 рік в Радянському Союзі все ще існувала проблема з технологією вирощування кукурудзи та технікою.^[8] Деякі машини і знаряддя, потрібні для технології, запозиченої з Угорщини, виготовлювалось лише малими партіями, або взагалі не виготовлювалось.^[8] Ніхто не виготовлює плуги з напівгвинтовим відвалом, мало кукурудзоприбиральних комбайнів, ще менше сушилок зерна і тд.^[8] Найобширніші в СРСР території зайняті під кукурудзу були в Україні, на другому місці була РСФСР, на третьому — Молдова.^[7]

Найбільшим виробником є США, Китай, ЄС і Бразилія. До 40 % урожаю кукурудзи у світі випускає США, і є найбільшим експортером у світі.

У світі для продовольчих потреб використовується приблизно 20 % зерна кукурудзи, для технічних — 15-20 %, на корм худобі — 60-65 %.^[23]

Український експорт кукурудзи |

Всього з початку сезону (жовтня 2011 р.) Україна поставила на експорт морським транспортом 6,95 млн т кукурудзи.^[24]

Див. також: Найбільші виробники зернових культур

Агротехніка кукурудзи |

Кукурудза — високопродуктивна культура. За короткий час вона формує більше органічної маси, ніж інші культурні рослини^[25]. Водний, температурний, світловий та поживний режими мають велике значення при вирощуванні кукурудзи, тому при несприятливих умовах знижується кількість і маса зерен, особливо у верхівці качана. Сонячної енергії кукурудза потребує значно більше, ніж зернові колосові та інші культури, а за її дефіциту (затінені місця, загущеність посівів, тривала хмарна погода) веґетаційний період цієї культури подовжується, а врожайність знижується^[26]. Це призводить до погіршення якості зерна. Показником високого врожаю є досягнення типового для кожного гібрида співвідношення між зерном і лисостебельною масою — індекса урожаю. Він у кукурудзи на силос досягає 1, у кукурудзи на зерно — коливається в межах від 0,38 до 0,42.^[25] Доведено, що високий та низький вміст білка в зерні передається при інцухті з покоління в покоління, як високо спадкова ознака, проте вона потребує постійного контролю при доборі й розмноженні високобілкових ліній^[27].

Використання мікробіологічних препаратів природного походження є одним із чинників підвищення продуктивності та якості зерна кукурудзи. При інокуляції мікробних препаратів симбіотичний розвиток мікроорганізмів у ризосфері кореневої системи рослини сприяє збільшенню кількості мінералів, що поступають у рослину, і підвищенню продуктивності фотосинтезу, а шляхом збільшення кількості корисних видів мікробіоти − отримують зростання стійкості рослин до факультативних патогенів, що загалом сприяє підвищенню вмісту протеїнів у зерні та якості зерна в цілому^[28].

Сіють кукурудзу з міжряддями 65-70 і відстанями між рослинами в ряду 30-35 см. У кожне гніздо висівають 3-4 зерна на глибину 7-8 см. Норма висіву становить 20-26 г на 10 м²^[13]. Догляд включає 2-3 розпушування міжрядь із знищенням бур'янів, видалення пасинків і штучне доопилення рослин перенесенням пилку марлею з чоловічих квіток на жіночі (потрібно повторювати кілька разів)^[13].

Інтенсивність асиміляції СО₂ у кукурудзи значно залежить від інтенсивності освітленості. Оптимальне співвідношення листкової поверхні до площі ґрунту, для кукурудзи на зерно становить 3-4м²/м².^[25]

Дорослі рослини

Качан цукрової кукурудзи

Плоди кукурудзи

Плоди різних сортів маїсу

Зібраний маїс, Мінесота (США)

Гербіциди |

Обов'язковим елементом переважної більшості інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур (в тому числі і кукурудзи), є боротьба з бур'янами за допомогою застосування гербіцидів.

За строками застосування гербіцидів можна виділити два етапи:

• досходовий період — застосування гербіцидів перед висіванням або після висіву сільськогосподарських культур (але до появи сходів): Герб 900, к.е.; Дуал Голд 960ЕС, к.е.; Стомп 330, к.с.; Трофі 90, к.е.; Фронт'єр 900, к.е.; Фронт'єр Оптима, к.е.; Харнес, к.е. та ін.


• післясходовий період — застосування гербіцидів після появи сходів (гербіциди класу «Регулятори росту та розвитку»: Амінка, в.р.; Банвел 4S 480SL, в.р.к.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL, в.р.к.; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; Лонтрел Гранд, в.г.; Амінка, в.р.; Дезормон 600, в.р.; Діален Супер 464 SL; Естерон 60, к.е.; Ефірон, к.е.; 2,4 Д амінна сіль). Також використовуються гербіциди наступних класів: «Інгібітори ацетолактатсинтази», «Інгібітори ацетил Ко карбоксилази», «Інгібітори EPSP синтази» (існують генетично модифіковані сорти кукурудзи, стійкі до гербіцидів цієї групи).

Хвороби і шкідники |

Шкідники |

Коріння або паростки сходів кукурудзи в ґрунті пошкоджують личинки різноманітних жуків-коваликів, чорнишів, пилкоїдів та пластинчастовусих — хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного жука.^[29]

В Україні найпоширенішими серед жуків-коваликів є:

• посівний ковалик (Agriotes sputator L.) — зустрічається у всіх зонах за винятком степових районів. Личинки цього виду становлять основну масу дротяників в Україні;


• широкий ковалик (Selatosomus latus F.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;


• степовий ковалик (Agriotes gurgistanus Fald.) — поширені в Лісостепу і Степу.


• смугастий ковалик (Agriotes lineatus L.) — поширені в Поліссі, Прикарпатті, Лісостепу;


• темний ковалик


• чорний ковалик.

Дротяники вигризають внутрішню частину висіяних зерен, обгризають підземну частину стебел і коріння сходів, що призводить до значного зрідження посівів. Ступінь шкідливості дротяників залежить від наявності в ґрунті заораних рослинних рештків, обумовлюється кількістю шкідника і його віковим складом, температурою та вологістю ґрунту, рівнем агротехніки. Чисельність шкідників, а також шкодочинність дротяників вища по мірі просування на північ, що пояснюється тривалішим періодом проростання насіння і росту сходів.^[29]

Жуки-чорниші та медляки добре пристосовані до посушливих умов. Найнебезпечнішими з них є кукурудзяний чорниш (Pedinus femoralis L.), степовий чорниш (Blaps galophila F.-W.), широкогрудий чорниш (Blaps lethifera Marsh.), піщаний медляк (Opatrum sabulosum L.).^[29] Личинки чорнишів — несправжні дротяники, пошкоджують висіяне насіння та підземну частину сходів біля поверхні.

Личинки жуків-пилкоїдів шкодять переважно на півдні України. Серед пилкоїдів пошкоджують кукурудзу дагестанський пилкоїд (Podonta daghestanica Rtt.) та пилкоїд протей ([[Omophlus proteus]] Kirsh.).

З пластинчастовусих жуків найбільшої шкоди кореням, підземній частині стебла сходів і молодих рослин кукурудзи завдають личинки квітневого, червневого та травневого хрущів, хлібних жуків та кукурудзяного жука. На півдні та Криму шкодить кукурудзяний гнойовик (Pentodon idiota Hbst.). У лісостеповій і степовій зонах пошкоджувати можуть жуки-кравчики (Lethrus apterus Laxm.).

Підгризаючі совки шкодять в усіх регіонах України: озима совка (Agrotis segetum Schift.) — найбільш шкідлива в Лісостепу і південному-заході, оклична совка (Agrotis exsclamationis L.) — поширена в західних областях, бавовникова совка (Chloridea obsoleta F.) — поширена переважно в південних районах, але в окремі роки може просуватися і в більш північні райони.

Шведська муха (вівсяна — Oscinella frit L. та ячмінна — Oscinella pusilla Meid.) і її личинки.

Сірий або кукурудзяний довгоносик (Tanumecus dilatycollis Gull.) — загрозливий шкідник кукурудзи на південному-заході України в придунайських районах.

Смугаста хлібна блішка, соргова попелиця (Rhopalosiphum maidis Fitch.), черемхово-злакова попелиця (Rhopalosiphum padi L.), звичайна злакова попелиця (Schizaphis graminum Rond.), бруслинова попелиця (Aphis evonymi F.); шестикрапкова (Macrosteles laevis Rib.), смугаста (Psammotettix striatus L.) та городня цикадки (Empoasca pteridis Dhlb.); павутинний кліщ, сліпняк хлібний рудовусий (Trigonotylus ruficornis Geoffr.), стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) і його гусениця; комірний і рисовий довгоносики, зернова (ячмінна) міль, західний кукурудзяний жук, мухи-стрічкокрилки, зерножил кукурудзяний (Caprophilus dimidiatus), довгоніжка шкідлива.

Доведено, що зерно, в кілограмі якого нараховується понад 15 особин рисового довгоносика, або 5- комірного, 6-борошняних хрущаків, 25 борошноїдів, 150 хлібних кліщів спричиняє негативний вплив на функціональну діяльність нирок та печінки теплокровних.^[29]

Хвороби |

В час періоду вегетації, а також при зберіганні кукурудзу уражають понад 100 видів грибів та бактерій, а також деякі вірусні і мікоплазменні хвороби.

До спільних хвороб кукурудзи та інших рослин належить фузаріоз, біла гниль, плісняві гриби.^[29]

А також Іржа кукурудзи, що викликається іржастим грибком Puccinia maydis з роду Пукцинія; Ustilago maydis; Мікосферела кукурудзи (Mycosphaerella zeae-maydis).

Див. також: Список хвороб, що впливають на кукурудзу^[en].

Кукурудза — модельний генетичний об'єкт |

Кукурудза — модельний класичний генетичний об'єкт. Розпочаті на рубежі 19-20ст. генетичні дослідження кукурудзи, сприяли вагомому поліпшенню даної культури, а також послужили основою для розвитку теоретичної і прикладної генетики рослин. Вперше здійснені на кукурудзі розробки, були перенесені на інші культури, що сприяло підвищенню загального рівня генетичних досліджень і селекційних технологій.^[30]

В Національному центрі генетичних ресурсів рослин України Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр'єва сформована та зареєстрована базова колекція кукурудзи, яка включає 4987 зразків, в тому числі 892 сорти, 191 синтетична популяція і 3904 самозапилених ліній.^[31]

Галерея |

• 
  

  

  
  

  
  

  Очищені качани цукрової кукурудзи
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Перуанські сорти
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Кукурудзяні зерна
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Збір кукурудзяного силосу кормозбиральним комбайном
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Врожай кукурудзи в штаті Айова (2009), провідного виробника кукурудзи в штатах США
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Збір кукурудзи в Київській області
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Zea mays 'Ottofile giallo Tortonese' - Тулузький музей
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  
  

Див. також |

• Список країн за виробництвом кукурудзи

Примітки |

Посилання |

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Zea mays

• 
  КУКУРУДЗА ЗВИЧАЙНА //Фармацевтична енциклопедія
  


• 
  Кукурудза //Аграрна енциклопедія


• Фестиваль кукурудзи на Закарпатті


• (відео) Discovery Channel «Як це зроблено. Консервована кукурудза» (рос.)
  

Джерела |

Література |

• Бернардино де Саагун, Куприенко С.А. Общая история о делах Новой Испании. Книги X-XI: Познания астеков в медицине и ботанике / Ред. и пер. С. А. Куприенко. — К. : Видавець Купрієнко С.А, 2013. — 218 с. — (Месоамерика. Источники. История. Человек) — ISBN 978-617-7085-07-1.


• Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник/ Відп. ред. А. М. Гродзінський.—К.: Видавництво «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992.—544с. ISBN 5-88500-055-7
  


• 
  В. В. Кириченко, В. П. Петренкова, І. А. Гур'єва, Л. М. Чернобай, І. М. Черняєва, Т. Ю. Маркова. Захист кукурудзи від хвороб і шкідників / Українська академія аграрних наук. Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН. Центр генетичних ресурсів України. // Посібник українського хлібороба. Науково-практичний збірник. — 2008


• Травы и здоровье. Лекарственные растения /Авт.-сост.: А. М. Задорожный и др. — М.: Махаон; Гамма Пресс 2000, 2000.-512с.: ил — (Домашняя энциклопедия). ISBN 5-88215-989-X ISBN 5-9223-0042-3