Тернопіль
Герб Тернополя Прапор Тернополя
Тернопільський замок, Теплохід «Герой Танцоров»
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Тернопільська область
Район	місто обласного підпорядкування
Громада	Тернопільська міська громада
Код КОАТУУ	6110100000
Засноване	1540
Магдебурзьке право	1548
Статус міста	з 1540 року
Населення	▲ 221 820 (01.01.2019)[1]
- повне	▲ 221 820 (01.01.2019)[1]
Агломерація	506,1 (2011)
Площа	72 км²
Густота населення	3081 осіб/км²
Поштові індекси	46000-499
Телефонний код	+380-352
Координати	49°34′ пн. ш. 25°36′ сх. д.H G O
Висота над рівнем моря	середня — 320 м, найнижча  298 м, найвища — 374 м м
Водойма	Серет
Назва мешканців	тернополянин, тернополянка, тернополяни[2]
Міста-побратими	Батумі, Йонкерс, Ельблонг, Радом, Тарнув, Хожув, Слівен, Тирасполь, Пенза
День міста	28 серпня
Відстань
Найближча залізнична станція	Тернопіль, Тернопіль-Товарний
До Києва
- фізична	367 км
- залізницею	486 км
- автошляхами	438 км
Міська влада
Адреса	46000, вул. Листопадова, 5, 52-20-21
Веб-сторінка	Тернопільська міська рада
Міський голова	Сергій Надал
Тернопіль на Вікісховищі Карта Тернопіль Тернопіль

Терно́піль ( прослухати^{опис файлу}; з 1939 до 1944 року^[3] — Тарно́поль^[4]) — місто на Заході України, політико-адміністративний, економіко-діловий та культурний центр Тернопільської області. Один з трьох головних центрів історичного регіону Галичини. Розташоване на річці Серет. У місті перетинаються важливі автомобільні: автодороги Н02, М12, E50, М19 (E85), Н18, Р39, Р41, Р43 — та залізничні шляхи. Одне з чотирьох міст обласного значення Тернопільської області. Обслуговується міжнародним аеропортом «Тернопіль», що знаходиться у східній частині міста.^[5].

Засноване у 1540 Яном Амором Тарновським. До 1569 належало до Теребовлянського староства (пізніше повіту) Руського воєводства Королівства Польського. У 1569—1772 у Речі Посполитій: у складі Теребовлянського повіту, Галицької землі Руського воєводства; у 1772–1810, 1815–1867 — центр Тернопільського округу у складі Королівства Галичини та Володимирії, 1810–1815 — Тернопільського краю Російської імперії, з 1854 до 1939 — адміністративний центр Тернопільського повіту у складі різних держав: Австрійської імперії, Австро-Угорщини, ЗУНР, ГСРС, Другої Речі Посполитої. Від 1920 — адміністративний центр воєводства, від 1939 — області. Наприкінці 1918-го до 2 січня 1919 року Тернопіль — столиця ЗУНР, а з 8 липня по 21 вересня 1920 Тернопіль був столицею маріонеткового більшовицького державного утворення — Галицької СРР. У період нацистської окупації (1 серпня 1941 — квітень 1944) місто підпорядковувалося дистрикту «Галичина».

Покровителем міста вважають святу Теклю. До Другої світової війни вівтар з її зображенням знаходився у Домініканському костелі — нині Соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці^[6].

Населення — 222 тис. осіб (2019). Площа — 7268 га.

До 2018 — центр міської ради. Від 2018 року — центр Тернопільської міської громади.

Походження назви

Ян-Амор Тарновський

Ювілейна монета НБУ присвячена першій писемній згадці про місто (реверс)

Ювілейна монета НБУ присвячена першій писемній згадці про місто (аверс)

Ювілейна монета НБУ присвячена першій писемній згадці про місто (срібло, реверс)

Ювілейна монета НБУ присвячена першій писемній згадці про місто (срібло, аверс)

Існують різноманітні версії походження назви міста.

Перше тлумачення має краще наукове підґрунтя. Заснування міст у Королівстві Польському та Речі Посполитій відбувалося на основі королівських привілеїв. Досить часто засновник давав місту своє ім'я. Тернопіль був заснований магнатом та відомим діячем Речі Посполитої Яном Амором Тарновським, відповідно назва міста походить від прізвища магнатів Тарновських і грецького скороченого закінчення -поль від поліс «місто»^[7]. У свою чергу, прізвище роду виводять з назви міста їхнього роду — Тарнова Також на честь Тарновських названі засновані ними міста Тарнобжег і Тарногруд. Варто звернути увагу, що навіть герб Тернополя є варіантом шляхетського гербу Леліва, який використовувався Я. А. Тарновським. 9 серпня 1944 року спеціальним указом Президії Верховної Ради СРСР назва міста було уточнена з Тарнопіль (Tarnopol) на Тернопіль. Також було перейменовано область з Тарнопільської на Тернопільську^[8][9].

Інше тлумачення назви є більш народним. Нібито місцевість, де було засноване місто, називалася 'Тарнополлям'. Ця назва походить від польського слова tarnina «тер(е)н». В українській транскрипції з'являється варіант Тернополля — «Тернове поле», з якого і виводять сучасну назву міста. Тернополлям місцевість називали за те, що вона довгий час була поросла терном^[10]. Але тут потрібно згадати ситуацію у Польщі, де назву міста Тарнобжег намагалися пояснити тим, що нібито там на берегах Вісли ріс терен. Можливо, що поширення цієї версії відбувалося для дебуржуїзації походження назви міста.^{[джерело?]} Проте вона не прижилася, оскільки заснування міста Тарновськими було надто очевидним. Зокрема, Тарновські поховані у заснованому ними Домініканському монастирі, а герб міста теж відповідає їхньому родинному. Щодо радянської ситуації, то 1982 року в рамках радянської геральдичної кампанії було створено герб Тернополя. Замість родинного гербу Тарновських — герб з наголошенням на «терновому походженні» — срібна п'ятипелюсткова квітка терену з насінником у вигляді червоної зірки.

Географія

Розташування міста

На в'їзді в місто з боку Великої Березовиці

У фізико-географічному відношенні місто розташоване на Тернопільському плато, Подільської височини Східно-Європейської рівнини. Належить до помірного поясу зони широколистих лісів.

У історико-географічному відношенні місто розташоване у Галичині. Етнографічні межі Волині та Поділля знаходяться за 25—30 кілометрів від міста.

У давнину місто знаходилося на вигідних торговельних шляхах, за рахунок чого швидко збільшувалося. Зараз це важливий транспортний вузол України.

Агломерація

Тернопіль є центром агломерації, яка налічує близько півмільйона осіб.

Приміські населені пункти:

Приблизна статистика агломерації (2011): Чисельність населення — 506,1 тис. осіб; площа — 4473 кв. км.; щільність населення — 113,1 осіб/кв. км.

У складі:

• місто Тернопіль — 226,0 тис. осіб, 59 км²


• 
  Тернопільський район — 60,8 тис. осіб, 749 км²


• 
  Збаразький район — 60,3 тис. осіб, 863 км²


• 
  Зборівський район — 47,0 тис. осіб, 978 км²


• 
  Козівський район — 41,8 тис. осіб, 694 км²


• 
  Теребовлянський район — 70,2 тис. осіб, 1130 км²

Рельєф

Переважно рівнина. На місцях, де текла річка Рудка, утворилась долина. Незначне підвищення утворилось на території поблизу вулиці Тарнавського.

У Тернопільському районі горбиста місцевість, завдяки горам Медоборам. Рельєф району проявляється і в Тернополі.

Висота пагорбів у районі Кутківців — 349—356 м.

Найвища точка — 374 м — «Східний» масив, проспект Степана Бандери, біля магазину «Орбіта».
Найнижча точка — 298 м — береги річки Серет, що біля Об'їзної дороги, неподалік спортивного комплексу «Політехнік».
Середня висота міста над рівнем моря — 320 м.

Клімат

Клімат Тернополя є помірно континентальний, з теплим вологим літом і м'якою зимою. Середня температура повітря коливається від — 5 °C у січні до +19 °C у липні. Середньорічна кількість опадів становить 520—600 мм. Найвища температура у Тернополі спостерігалась 18 липня 2007 року — до +38 °C. Найнижча температура спостерігалась у Тернополі до −34°С^[11]

Водойми

Тернопільський став. На другому плані мікрорайон «Дружба»

Найбільшою водоймою та окрасою міста є Тернопільський став, розташований на річці Серет. Раніше під самим Тернополем протікала річка Рудка (майже повністю висохла впродовж другої половини XIX століття). Вона текла зокрема по лінії сучасних вулиць Соломії Крушельницької та Галицькій, а починалася неподалік сучасного Підволочиського шосе.

Історія

Докладніше: Історія Тернополя та Історія Тернополя (хронологія)

Вигляд на місто з вежі парафіяльного костелу, бл. 1910

Парафіяльний костел перед початком І Світової Війни. Тепер на його місці — ЦУМ

Уперше Тернопіль згадується 15 квітня 1540 р., коли польський король Сигізмунд I видав краківському каштелянові, великому коронному гетьману Янові Амору Тарновському грамоту на заснування міста та володіння землею навколо нього. Протягом двох років відчутно укріпив його, зробивши сторожею Поділля і Червоної Руси^[13]. Тоді розпочалося будівництво замку, який у перебудованому вигляді зберігся до наших днів.

Поселення на території Тернополя були і до заснування міста. На його околицях, зокрема, виявлено сліди стоянок первісних людей, тому припускають, що територія міста була заселена вже в Х тис. до н. е.

Період Речі Посполитої

У 1548 р. місто отримало Магдебурзьке право, за яким Тернополю надавались певні привілеї, а саме: його жителі на 15 років звільнялися від податків, на 20 років — від сплати мита, а також одержали право влаштовувати три ярмарки на рік та щотижневі торги. У XVI—XVII ст. місто не раз зазнавало руйнівних нападів ординців.

У листопаді 1586 року відбувся Тернопільсько-Кам'янецький собор за участи Константинопольського патріарха Єремії ІІ Траноса.^[14]

1605 року місто зазнало татарського нападу^[15].

Через Тернопіль проходив визвольний шлях козаків Богдана Хмельницького у боротьбі проти польської шляхти: 1648 р., 1651 р. і 1655 р.

У 1550 році євреям дозволили селитися в усіх частинах міста, крім ринкової площі. Це сприяло розвитку місцевої громади, який сповільнився після руйнівних наслідків Хмельниччини, але продовжився з даруванням привілеїв Потоцькими.

Див. також: Єврейське населення Тернополя

Австрійський період

Тернопільська ратуша у 1930-х роках

У 1772 р., після першого поділу Польщі, Тернопіль перейшов під владу Австрії. За цісарським патентом від 25 листопада 1783 року Тернопіль став адміністративним центром Томашівського округу, який змінив назву на «Тернопільський округ».^[16]

Невеликий період, 1809—1815 рр, місто було окуповане Російською імперією і було центром окремої адміністративної одиниці — Тернопільського краю. До 1817 року в місті не було української школи.^[17] У листопаді 1820 р. відкрилась у Тернополі гімназія єзуїтів. 15 лютого 1843 останній дідич міста Єжи Міхал Туркул за 175000 флоринів сріблом відмовився від прав на місто, уклавши контракт з бургомістром. 1844-го Тернопіль став вільним королівським містом за указом цісаря Фердинанда І, отримав відповідний герб.^[18]

Під час «весни народів» 1848 р. у Тернополі створена Руська рада як філія Головної Руської Ради у Львові. У 1870 р. в Тернопіль прийшла залізниця. У вересні 1875 р. заснована тернопільська «Просвіта». У 1898 р. почала діяти українська гімназія імені Франца Йосифа І.

Місто було вельми мультиетнічним, в 1868 році в Тернополі жило 11 тисяч євреїв (52 % від загального числа жителів), а в 1880 році — 13 468^[19]. Вони сусідували з поляками і українцями.

Перша світова війна

Від серпня 1914 р. до липня 1917 р. місто було зайняте російськими військами і було центром Тернопільської губернії воєнного генерал-губернаторства. Відступаючи, частини російської армії розгромили місто; при цьому були грабунки, насильство, погроми.^[20]

Після розпаду Австро-Угорської імперії з військових і цивільних осіб у місті сформувався Окружний військовий комітет, який припинив діяльність після створення Окружної військової команди ЗОУНР, яка у свою чергу проіснувала до червня 1919.^[21]

3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду УНР, на якому були присутні близько 10000 осіб.^[22]

Західноукраїнська Народна Республіка і Українська Народна Республіка

Старий Тернопіль. Майдан біля театру

У ніч на 1 листопада 1918 р. селяни з села Біла взяли під контроль тернопільський залізничний вузол.^[23] 3 листопада 1918 р. у Тернополі утвердилась українська влада. Безпосереднє керівництво встановленням влади Української держави здійснював Петро Карманський^[24] — голова Тернопільської повітової УНРади.^[25] Міським комісаром став гімназійний професор Семен Сидоряк. Повітовим комісаром став Іллярій Брикович, потім — Олексій Сальвицький. Почали виходити газети «Український голос», «Українські вісті».^[25]

Делегатами парламенту ЗУНР були обрані: від міста — Петро Карманський, від повіту — Антін Кунько. Від 23 листопада до 31 грудня 1918 р. у Тернополі перебував уряд ЗУНР на чолі з Костем Левицьким (від середини грудня виконував обов'язки голови уряду Сидір Голубович).

22 січня 1919 року ЗУНР вступила до складу УНР, відтак Тернопіль став належити УНР.

16—31 травня 1919 р. у Тернополі перебувала Директорія УНР, уряд і вище армійське командування УНР на чолі з Симоном Петлюрою.

Один з двох літунських відділів УГА зорганізував у Тернополі поручник Василь Томенко (інший — поручник Петро Франко, син Івана Франка). 3-тя сотня Літунського полку (авіазагону) УГА під проводом сотника Залозного перебувала в Тернополі.

Польська окупація

Тернопіль. Воєводська адміністрація, колишній жіночий ліцей.

У липні 1919 р. місто перейшло під владу Польщі і було у складі цієї держави до вересня 1939 р., за винятком серпня-вересня 1920 р., коли Тернопіль був столицею маріонеткової більшовицької держави — Галицької соціалістичної радянської республіки, влада в якій належала Галревкому на чолі з В. Затонським. У 1921 р. Тернопіль став центром новоствореного однойменного воєводства Польщі, що охоплювало 17 повітів.

Отож, Тернопіль — єдине місто в Україні, в якому перебували уряди трьох держав у період національно-визвольних змагань.

1 січня 1926 р. до міста було включене село Загребелля^[26], 11 квітня 1937 р. — поселення Новий Світ^[27].

Друга Світова війна

17 вересня 1939 р. місто зайняли війська Червоної армії. Головою Тимчасового управління Тернополя був призначений Жук К.П., а у жовтні 1939 року — Ткаченко Григорій Амвросійович. 4 грудня цього ж року Тернопіль став центром області у складі Української Радянської Соціалістичної Республіки.

27 липня 1941 на Зборах українців Тернополя та околиць було ухвалено резолюцію про підтримку Акту щодо Відновлення Української Державности 30 червня 1941 у Львові.^[28]

1 серпня 1941 року Тернопіль увійшов до нацистського окупаційного утворення — дистрикту Галичина.

У вересні 1941 року в Тернополі було засновано перше у Східній Галичині єврейське гетто. Значну кількість євреїв скерували на важкі роботи, близько 1000 осіб розстріляли, 5000 — відправили в табір смерті Белжець у Польщі^[29].

Незалежність України

Хода пам'яті Небесної сотні, 30 березня 2014 року

З 24 серпня 1991 року Тернопіль — центр Тернопільської області у складі України.

3 квітня 2004 року в Катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці Тернополя відбулася архієрейська хіротонія Преосвященного владики Василя Семенюка — єпископа-помічника Тернопільсько-Зборівського (головний святитель — Блаженніший Любомир, співсвятителі: Преосвященний владика, Єпарх Тернопільсько-Зборівський Михаїл Сабрига та Преосвященний владика, Апостольський візитатор для українців греко-католиків Італії, Прокуратор Верховного архієпископа в Римі Гліб Лончина.^[30]

У 2010 році Інститут проектування міст «Діпромісто» розробив Генеральний план Тернополя на період до 2031 року. Згодом головний містобудівельний документ затвердила Тернопільська міська рада.

Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 475-річчя першої писемної згадки про Тернопіль відзначалося на державному рівні.^[31]

Демографія

Докладніше: Населення Тернополя

Національний склад населення

Національність жителів Тернополя за переписом 1989 року:

• 
  українців — 91,2 %,


• 
  росіян — 7,1 %,


• 
  поляків — 0,5 %,


• 
  білорусів — 0,3 %,


• 
  євреїв — 0,3 %,


• інших національностей — 0,5 %.

За переписом 2001 року українці складали 94,1 % населення Тернополя, що є найвищим показником серед обласних центрів України.

Мовний склад населення

Рідна мова за переписом населення 2001 року:

• 
  українська — 94,8 %,


• 
  російська — 3,37 %,


• 
  білоруська — 0,07 %,


• 
  польська — 0,04 %,


• 
  вірменська — 0,02 %,


• 
  молдовська — 0,02 %,


• 
  болгарська — 0,01 %,


• 
  німецька — 0,01 %,


• 
  румунська — 0,01 %,


• 
  угорська — 0,01 %,

Релігія

Докладніше: Храми Тернополя

Більшість тернополян — греко-католики. Другою за чисельністю в місті є православна громада, яка адміністративно розділена між кількома церквами: УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ (МП). Частина тернополян є римо-католиками. Також у місті діють общини християн, що належать до різних протестантських течій. Існує громада язичників-рідновірів (належить до Об'єднання рідновірів України).

• 
  

  

  
  

  
  

  Катедральний собор УГКЦ у центрі Тернополя
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Церква св. Петра УКГЦ у мікрорайоні № 12
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Стара синагога в Тернополі. Нині на місці храму — художня майстерня (вул. Паращука, 2)
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Костел Божого милосердя і Божої Матері Неустанної Помочі РКЦ, «Східний» масив
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Церква св. Віри, Надії, Любові та Софії УПЦ МП, що на «Східному» масиві
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Воздвиженська церква (Надставна церква), УАПЦ
  

  
  

  
  

Освіта

Пам'ятна дошка, колишня бурса, Тернопіль, Качали, 9

Докладніше: Освіта в Тернополі

Докладніше: Навчальні заклади Тернополя

Славиться Тернопіль своїм інтелектуальним потенціалом. За чисельністю докторів і кандидатів наук на 10 тисяч населення займає провідні позиції в державі, а кількістю студентів на таку ж чисельність населення поступається лише Києву і Харкову^{[джерело?]}.

Загальноосвітні школи

Школа № 2 міста Тернополя

Школа № 4 міста Тернополя

Школа № 5 міста Тернополя

Школа № 10 міста Тернополя

У Тернополі діє 29 загальноосвітніх шкіл № 2—30 (середню школу № 1 1991 року перейменували у фізико-математичну гімназію, а згодом Тернопільську українську гімназію ім. І. Франка).

Серед них 4 спеціалізованих (усі із поглибленим вивченням іноземних мов): ЗОШ № 3, № 5, № 17 та № 29. Спеціалізована ЗОШ № 18 з поглибленим вивченням іноземних мов (позбавлена статусу спеціалізованої після атестації, відповідно рішення сесії міської ради від 20 червня 2011 р.^[32]).

Також 3 школи носять імена видатних українців: ЗОШ № 6 ім. Н. Яремчука, ЗОШ № 14 ім. Б. Лепкого, ЗОШ № 16 ім. В. Левицького.

ЗОШ № 10 має спортивну та супільно-гуманітарноу спрямованість.

Інші загальноосвітні навчальні заклади

• Класична гімназія


• Галицький коледж імені В'ячеслава Чорновола


• Спеціалізована початкова школа з поглибленим вивченням іноземних мов


• Спеціальна ЗОШ I—II ступеня


• Вечірня середня школа


• Педагогічний ліцей


• Технічний ліцей


• Школа допризовної підготовки


• Приватний вищий навчальний заклад «Медичний Коледж»


• Тернопільський обласний навчально-реабілітаційний центр


• Тернопільська експериментальна школа мистецтв


• Християнський колегіум імені Йосипа Сліпого

Вищі навчальні заклади

Головний корпус Тернопільської Політехніки

• 
  Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка (ТНПУ)


• 
  Тернопільський національний економічний університет (ТНЕУ)


• 
  Тернопільський національний технічний університет ім. І. Пулюя (ТНТУ)


• Тернопільський інститут соціальних та інформаційних технологій (ТІСІТ)


• Тернопільський інститут Міжрегіональної Академії управління персоналом (ТІ МАУП)


• 
  Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського (ТДМУ)


• Тернопільський експериментальний інститут педагогічної освіти (ТЕІПО)


• ВНПЗ Європейський Університет Тернопільська філія


• Тернопільський інститут економіки і підприємництва (ТІЕП)


• Тернопільський комерційний інститут (ТКІ)

Позашкільні навчальні заклади

• Центр дитячої творчості


• Станція юних техніків


• Дитяча хорова школа «Зоринка»


• Дитяча музична школа № 1


• Дитяча музична школа № 2


• Дитячо-юнацька спортивна школа № 1


• Дитячо-юнацька спортивна школа № 2


• Дитячо-юнацька спортивна школа № 3


• Спеціалізована дитячо-юнацька школа олімпійського резерву


• Дитячо-юнацька спортивна школа з футболу


• Гірськолижна дитяча спортивна школа «Екстрим»


• Школа народних ремесел

Бурси

Першу бурсу в Тернополі засновано 1872. 15 липня 1899 Галицьке намісництво зареєструвало статут товариства «Руська бурса у Тернополі» (від 1908 — «Українська бурса ім. А. Качали»); воно постало з ініціативи Володимира Лучаківського, який був першим його головою. Від лютого 1926 у приміщенні бурси діяла жіноча гімназія «Рідної школи», котра згодом змінила статус і від 1937 користувалася будинком уже неподільно, а бурса перейшла в інше приміщення на вул. Костюшка (нині Камінна).

У вересні 1876 зареєстровано статут товариства «Бурса для синів сільських учителів»; 1894 ця «учительська бурса» перейшла в новозбудоване приміщення на вулиці Стрілецькій (нині Івана Франка).

1 жовтня 1899 почала діяти бурса («інтернат») для учнів учительської семінарії на розі вул. Лелевеля (нині Січових Стрільців) і Шевченка (нині Пирогова); власником будинку було Товариство опіки над інтернатом.

1902 створена «Селянська бурса», якою опікувалося «Руське товариство педагогічне».

1905 відкрито бурсу «Товариства польської бурси ім. М. Мацішевського» для учнів польських гімназій та вищої реальної школи.

1911 вступила в дію польська бурса «Товариства школи людової» на вулиці о. С. Качали. Крім того, в Тернополі діяли Бурса ім. А. Шептицького та єврейська, 1918–1919 — також при Жіночому інституті імені княгині Ярославни. Утримувалися бурси за громадські кошти і доброчинні пожертви^[33][34].

Бібліотеки

Докладніше: Бібліотеки Тернополя

У Тернополі діють:

• бібліотеки з універсальними книжковими фондами Міністерства культури і мистецтв України:
  
  • Обласна універсальна наукова бібліотека
  
  
  • Обласна бібліотека для молоді
  
  
  • Обласна бібліотека для дітей
  
  

Культура

Театральний майдан

Окрасою Тернополя є Театральний майдан і бульвар Тараса Шевченка. Тут 29 квітня 1990 р. вперше в нашій державі було піднято і освячено український національний прапор. Ще раніше тут провела віче Крайова Рада Народного Руху, створена першою в Україні 24 березня 1989 р. На майдані проходять велелюдні зібрання, мітинги, концерти, спортивні змагання та інші заходи. Сюди люди приносять квіти до пам'ятника Тарасові Шевченку, пам'ятного стенду Героїв Небесної сотні та полеглих бійців АТО.

На вулиці Гетьмана Сагайдачного 28 травня 1995 року освячено пам'ятник Іванові Франку, який природно поєднується із архітектурним ансамблем міста.

Ще з минулого століття до нинішнього дня тернополяни щороку урочисто відзначають роковини Тараса Шевченка. Пам'ятними подіями у житті міста були виступи корифеїв українського театру Марка Кропивницького, Марії Заньковецької, Миколи Садовського, композитора Миколи Лисенка, всесвітньо відомої Соломії Крушельницької. В роки першої світової війни режисер Лесь Курбас організовував славнозвісні «Тернопільські театральні вечори».

Театри

Тернопільський драматичний театр імені Тараса Шевченка, архітектор Дмитро Чорновіл

Театральне життя на Тернопільщині узагалі пов'язане із існуванням у XVIII — на початку XIX століть у палацах та давніх замках поміщиків, графів так званих «маєткових театрів» з обладнаними залами, сценою, наявністю малого оркестру, хору з обдарованих панщизняних селян і освіченого диригента. Такі «маєткові театри» були в Золотому Потоці та Вишнівці. Палац у Вишнівці, де був «маєтковий театр», зберігся до наших днів.

29 березня 1864 почав уперше свою діяльність професійний західноукраїнський театр товариства «Бесіда». Він показав десятки вистав у Львові, Перемишлі, Коломиї, Станіславі, Самборі та Чернівцях і на 15-му місяці свого існування прибув на Тернопільщину. 10 червня 1865 року на вулицях Тернополя були розвішані театральні афіші за підписом режисера Омеляна Бачинського. Вони сповіщали: «Товариство українського народного театру зі Львова поставить у місті Тернополі 20 драматичних творів». Кореспондент львівської газети «Слово» з цього приводу повідомляв, що тернополяни з великою радістю очікують дорогих гостей, небачених ще на галицькім Поділлі професійних артистів. На той час у Тернополі вважали щасливою людиною того, хто бачив у Львові вистави театру. Так безсмертна опера «Наталка Полтавка» Івана Котляревського стала першою постановкою професійного театру в Тернополі. Вистава справила сильне враження на глядачів, всі подивляли талановиту і природну гру артистів Теофілії Бачинської в ролі Наталки та Г. Моленцького в ролі Макогоненка. Зал був переповнений міщанами, інтелігенцією. Були селяни з близьких сіл. В інших ролях виступали: Богданівна — Терпелиха, Вітошинський — Петро, Стефанів — Микола, Бачинський — Возний.

З успіхом пройшли тоді вистави п'єс Квітки-Основ'яненка «Сватання на Гончарівці», «Маруся» (інсценізація повісті), «Щира любов», а також постановка драми Ю. Коженьовського «Верховинці».

Музичні і танцювальні колективи

У місті діяли та діють:

• 
  «Амріта» (народний ансамбль індійського танцю)


• Барви (ансамбль бандуристів)


• 
  «Бджілка» (зразковий дитячий танцювальний колектив)


• «Бедрик»,


• 
  Галицький муніципальний камерний оркестр,


• 
  «Збруч» (вокально-інструментально-хореографічний колектив)


• 
  «Зоринка» (народна хорова капела)


• Камерний оркестр Тернопільської обласної філармонії


• Камерний хор Тернопільської обласної філармонії


• 
  «Мальви» (клуб спортивного танцю)


• «Мальвінка» (колектив бального танцю)


• 
  «Медобори» (вокально-інструментальний ансамбль Тернопільської обласної філармонії, діяв до початку 1990-х рр.)


• 
  «Неопалима купина» (художній театр фольклорного танцю)


• 
  «Оркестра Волі» (Тернопільський муніципальний естрадний духовий колектив),


• 
  «Посмішка» (зразковий театр танцю при Тернопільському міському центрі дитячої творчості)


• «Рожева пантера» (дитячий танцювальний колектив, шоу-балет)


• 
  «Світозари» (вокально-інструментальний ансамбль)


• симфо-джаз оркестр ПК «Березіль»


• 
  «Солов'ї Галичини» (жіноче вокальне тріо Тернопільської обласної філармонії)


• 
  «Т.А.Н.Г.о» (танцювальний колектив, ексцентрик-балет)


• «Текстильник» (народний хор Тернопільського бавовняного комбінату)


• Товес Бахтале (циганський колектив).


• хорова капела комбайнового заводу (діяла до 1989)

Видавнича справа

Видавнича справа у Тернополі є однією з найрозвинутіших в Україні. Тут базується близько 30 видавництв, найбільші з яких:

• «А-Прінт»,


• 
  «Астон»,


• 
  «Богдан»,


• «Горлиця»,


• 
  «Джура»,


• 
  «Діана плюс»,


• 
  «Збруч»,


• «Лібра терра»,


• 
  «Лілея»,


• 
  «Мандрівець»,


• 
  «Підручники і посібники»,


• «Сорока білобока»,


• «Яблуко».

Видають головно підручники, дитячу, краєзнавчу, наукову літературу, перекладні твори, книги місцевих авторів тощо.

1910 в Тернополі вперше в Україні був виданий альманах «Русалка Дністровая», який підготували і надрукували в Будапешті 1837 діячі «Руської трійці». Крім того, в 1930-ті виходили альманахи «Сяйво», «Чар-зілля».

1957 випущено «Тернопільський альманах». Журнал «Тернопіль» видав літературні додатки альманахового типу «Тернопільщина літературна» (1991—1992); Галицько-Волинське братство — А. «Курінь»; т-во «Меморіал» ім. В. Стуса — А. «Зродились ми великої години» (Ч. 1, 1992)^[35].

Тернопільський Пласт

Пластова станиця в Тернополі

Докладніше: Пласт на Тернопільщині

У Тернополі перший пластовий кружок було створено 1912 року при українській державній гімназії Франца-Йосифа I. Тернопільська Станиця пласту знаходиться на вулиці Федьковича, 11. У станиці близько 400 пластунів і пластунок, 9 юнацьких куренів, 2 новацькі гнізда. Щороку пластуни тернопільської станиці організовують близько ста заходів. Щороку організовуються станичні і курінні табори^[36].

Музеї

Картинна галерея

У місті діють Тернопільський обласний краєзнавчий музей, обласний художній музей, меморіальний музей політичних в'язнів, бібліотека-музей «Літературне Тернопілля», галерея Тернопільської обласної організації Національної спілки художників України та Музей Івана Пулюя.

У 2010 році розпочала свою роботу робоча група зі створення обласного музею Тараса Шевченка. У майбутньому історично-культурному закладі буде зібрано, зокрема, всі матеріали, пов'язані з перебуванням Кобзаря на Тернопільщині в 1846 році (у складі Археографічної комісії на Волині), присвячені йому твори місцевих митців як минувшини, так і сьогодення, взагалі обліковано й узагальнено всі документи, пов'язані з іменем Тараса Григоровича Шевченка, що зберігаються зараз у фондах обласних державного архіву та краєзнавчого і художнього музеїв. Музей має розміститися в історичному будинку у самому центрі міста на бульварі Шевченка, де зараз розташовується обласна бібліотека^[37].

Від 1990 р. діє науково-пошукове об'єднання «Забуті могили».

Виставки

Місцями організації перших виставок у Тернополі, що мали громадський резонанс, стали Міський (нині Старий) парк і зал ремісничого товариства «Ґвязда». 26 вересня — 2 жовтня 1884 на території парку відбувалася Крайова бджільничо-городницька виставка, для якої спорудили спеціальний павільйон;

У липні 1887 в Міському парку — друга Крайова етнографічна виставка. Були представлені: знаряддя та обладнання, їжа й напої, одяг і взуття, предмети, пов'язані з народними обрядами та звичаями, вироби народного мистецтва. До організаційного комітету входили Володислав Федорович (голова), Олександр Барвінський, Владислав Боберський, Г. Федорович та інші. На відкриття виставки приїхав архікнязь Рудольф Габсбург, який високо оцінив культуру, побут і традиції українців. Тернопільський фотограф Альфред Сількевич виготовив фотоальбом із 50 світлин; частина з них зберігаються в ТОКМ.

29 травня — 4 червня 190] біля Міського парку на 18 тис. м² відбулася сільськогосподарська виставка, яку організувало Господарче товариство, 1906 — промислова виставка в залі товариства «Ґвязда».

Виставки різної тематики організовували українське товариство «Просвіта» й польське «Товариство народної школи». Від 23 червня до 3 липня 1931 в Міському парку та двох гімназійних приміщеннях відбулися воєводська і регіональна виставки, до них були видрукувані план Тернополя, монографія «Тернопільське воєводство».

Від 1950-х організовували обласні виставки, на яких представляли здобутки сільського господарства та промисловості Тернопільщини. Постійно виставки різноманітної тематики експонують у ТОКМ, ТОХМ, ДАТО, художній галереї НСХУ.

Фестивалі

Докладніше: Список фестивалів Тернопільської області

У 2008 році міська влада Тернополя запропонувала проект «Тернопіль — місто фестивалів».

Щорічно проходять дитячий пісенний фестиваль «Кришталевий жайвір», open air фестиваль «Файне місто», рок-фестиваль «Нівроку», всеукраїнський фестиваль «Цвіт вишиванки». 9 січня 2013 року вперше провели «Фестиваль різдвяної куті»^[38]. Всеукраїнський фестиваль козацької пісні «Байда» проводиться з ініціативи та під егідою Великої ради Українського козацтва.^[39]. Щорічно проходить Всеукраїнський релігійний фестиваль «О, мати Божа, О, Райський Цвіте», у палаці культури «Березіль». У фестивалі беруть участь церковні хори з різних міст України.

Також у Тернополі щорічно проводяться пластові фестивалі «Орликіада» та «Фест-Кіно».

Засоби масової інформації

Докладніше: Засоби масової інформації в Тернополі

У Тернополі видається більше десятка періодичних видань, переважно тижневики. Працює три телеканали: «ТТБ», «TV-4» і «ІНТБ». Радіомовлення здійснюють «Говорить Тернопіль», «Такт», «Лад» та «УХ-радіо». У інтернеті мовлять місцеві онлайн-радіостанції, ведуться відеотрансляції засідань міської та обласної рад, передають зображення вуличні веб-камери, регулярно оновлюється стрічка новин інтернет-видань.

Найпопулярніші газети міста — «Вільне життя плюс», «Нова Тернопільська газета», «Номер один», «Свобода», «RIA+», «Наш день», «Тернопіль вечірній». Друкуються журнали «Літературний Тернопіль» та «Своя музика».

Архітектура

Докладніше: Архітектура Тернопільської області

Пам'ятники Тернополя

Пам'ятник князю Данилові Галицькому, Тернопіль, Майдан Волі

Барельєф Чорновола В'ячеслава Максимовича, Тернопіль, б-р Т. Шевченка, 21 (на розі вул. Чорновола)

Докладніше: Пам'ятники Тернополя

У Тернополі встановлено 30 пам'ятників та пам'ятних знаків. Більшість розташовані в центральній частині міста: Тарасові Шевченку, Степанові Бандері, Іванові Горбачевському, Данилові Галицькому, Йосифові Сліпому, Ярославові Стецьку, Іванові Франку, Симону Петлюрі , Андрею Шептицькому та іншим відомим особистостям.

Окрім того, щонайменше 5 пам'ятників не збереглося до нашого часу.

Вулиці Тернополя

Докладніше: Вулиці Тернополя

• 
  

  

  
  

  
  

  Вулиця Валова — одна з найстаріших вулиць міста
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Фрагмент дворику будинку «TSL» на вулиці Качали
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Вид на вулицю Гетьмана Сагайдачного з бульвару Тараса Шевченка
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Бульвар Тараса Шевченка. Зима
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Проспект Степана Бандери. Справа — міський стадіон
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Тротуар з підігрівом
  

  
  

  
  

Архітектурні пам'ятки

Докладніше: Пам'ятки архітектури Тернополя

Тернопільський замок

Фонтани у гідропарку «Топільче»

Під час Другої світової війни місто було серйозно зруйноване. Більше 90 % будинків не збереглося. Проте деякі цінні будівлі вдалось відбудувати.

Пам'ятки архітектури національного значення

• Палац Тернопільського замку 1540-го року


• Костьол монастиря домініканів, келії 1749—1779 рр.


• Воздвиженська церква кінця XVI століття


• Церква Різдва Христового друга половина XVI століття

Пам'ятки архітектури місцевого значення

• Пансіонат сестер Йозефіток із ліцеєм (нині обласна прокуратура),


• Офіцерське казино (нині міська рада),


• Вілла А. Грабовського (нині обласна універсальна бібліотека),


• 
  Залізничний вокзал,


• Міський шпиталь (нині ЗОШ № 5),


• Австро-Угорський банк (нині Національний банк),


• Готель «Подільський» (колишній готель «Україна»),


• Реальна гімназія (нині українська гімназія ім. І. Франка),


• «Міщанське братство» (нині філармонія),


• Товариство народних шкіл (нині адміністративний будинок),


• Друга польська гімназія (нині ЗОШ № 4),


• Міська ощадна каса (нині Ощадбанк),


• Промислова школа (нині супермаркет).

Фонтани

Докладніше: Фонтани Тернополя

У Тернополі є близько 20 фонтанів, більшість з яких діючі і несуть важливу архітектурну та розважальну роль. Майже всі з них на замкненому циклі, обладнані підсвіткою і працюють щодня, починаючи від Великодня аж до Покрови й довше. За гарне композиційне поєднання вулиць і фонтанів Тернопіль часом називають «містом фонтанів».

Спорт

Футбольний клуб «Тернопіль»

У місті виступає кілька професіональних команд.

Волейбольна команда «Галичанка Тернопіль» — жіноча команда Тернопільського національного економічного університету є чемпіоном української Суперліги (2010), срібним (2006) та бронзовим (2000, 2001) призером, володарем Кубка України (1994, 2004). Команда брала участь у Кубку CEV (2000/01, 2001/02), Кубку ТОП команд (2006/07).

Чемпіонат Європи з водно-моторного спорту, 27 серпня 2011

Головною професійною футбольною командою міста є «Нива», яка в сезоні 2018/19 виступає в другій лізі чемпіонату України, а в минулому виступала у вищій та першій лігах. ФК «Тернопіль» двічі виступав на професіональному рівні: вперше на початку 2000-х, а вдруге у середині 2010-х.

Cпеціалізована ДЮСШ «Екстрім» — лідер України зі сноубордингу та фристайлу (могул). Команди ДЮСШ «Екстрім» стабільно лідирують на Всеукраїнських змаганнях. Більше десятка спортсменів школи включено до основного складу та резерву збірних команд України.

Гандбольна команда «ЕкономУніверситет-Енерго» утримується в середній ланці української суперліги. Баскетбольна команда БК «Тернопіль» виступає у вищій лізі.

27-28 серпня 2011 року в Тернополі відбувся Чемпіонат Європи з водно-моторного спорту, а 25—26 серпня 2012-го — Чемпіонат світу у класах JT-250 та F-500. Крім того, днем раніше — 24 серпня — відбувся перший в історії Чемпіонат України з аквабайку.

У Тернополі діють численні спортивні клуби, зокрема легкоатлетичний спортивний клуб «Кенгуру», спортивно-екологічний клуб «Каскад», громадсько-спортивний клуб та команда з вільної боротьби «Галицькі леви-Спорт», спортивно-туристичний клуб «Кристал» та інші.

Проводяться легкоатлетичні змагання «Тернопільська озеряна».

Рекреація

Парки

• Старий Парк


• Гідропарк «Топільче»


• Парк імені Тараса Шевченка


• Парк Національного відродження


• Парк Воскресіння


• Регіональний ландшафтний парк «Загребелля»

• 
  

  

  
  

  
  

  Набережна у парку імені Тараса Шевченка
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  «Козацький острів» у гідропарку «Топільче»
  

  
  

  
  


• 
  

  

  
  

  
  

  Фонтан «Олімпіада» в Парку Національного відродження
  

  
  

  
  

Сквери

• Сквер імені Шевченка


• Сквер по вулиці В. Чорновола


• Сквер Миру

Промисловість

• ВАТ «Ватра»


• ТОВ «Шредер»


• ВАТ "Тернопільський радіозавод «Оріон»
  


• ПАТ «Техінмаш»


• ВАТ «Тернопільська фармацевтична фабрика»


• КБ «Промінь»


• ТОВ «САЮЗ»


• Фабрика меблів «НОВА»


• ВП «Пасажирське вагонне депо Тернопіль»


• ВП «Локомотивне депо Тернопіль»


• ТОВ «СЕ Борднетце-Україна»


• Харчова промисловість
  
  • «МРІЯ агрохолдинг»
  
  
  • ВАТ «ТерА», кондитерська фабрика
  
  
  • ПрАТ «Тернопільський молокозавод», ТМ «Молокія»
  
  
  • Тернопільська пивоварня «Опілля»
  
  
  • Тернопільський завод безалкогольних напоїв
  
  


• Легка промисловість
  
  • ВАТ «Тернопільське об'єднання „Текстерно“»
  
  
  • ТОВ ТД «Теркурій», виробник панчішно-шкарпеткових виробів
  
  
  • швейне підприємство «Галія»
    
  
  
  • ВАТ «Вінітекс», завод штучних шкір
  
  


• Будівництво
  
  • ТОВ «Тернопільбуд»
  
  
  • ТОВ «Добробуд»
  
  
  • Будівельна компанія «Креатор-Буд»
    
  
  
  • ПАТ «Тернобуддеталь»
  
  
  • ЗАТ «Тернопільський завод залізобетонних конструкцій»
  
  
  • ТОВ «ЕлДом», виробник вікон і дверей
  
  

У Тернополі до останнього часу працював потужний комбайновий завод, який виробляв бурякозбиральні комбайни та комплекси, а також порцеляновий завод з виготовлення посуду.

Інфраструктура

Докладніше: Інфраструктура Тернополя

Торговий центр «Орнава»

Пляж «Riviera beach»

У Тернополі зареєстровано 102 акціонерних товариства (ПАТ — 57, ПрАТ — 45)^[40]

У Тернополі діє:

• понад 20 готелів,


• близько 20 продуктових супермаркетів,


• близько 30 державних та приватних банків^[41],


• понад 10 супермаркетів побутової та цифрової техніки,


• близько 30 ринків (продовольчих, непродовольчих, змішаних),


• близько 20 торгових центрів,


• 3 продуктові гуртовні,


• 3 будівельні супермаркети,


• 7 розважальних центрів,


• 6 нічних клубів,


• 3 місця розваг на воді (2 пляжі та 1 аквапарк),


• 3 кінотеатри (один із них — 4-зальний),


• 2 театри,


• 6 концертних залів (філармонія та будинки культури),


• 5 музеїв (не враховуючи при навчальних та інших закладах).

Транспорт

У Тернополі наявні автомобільний (автобуси, таксі, маршрутні таксі), електричний (тролейбуси), залізничний (електрички, дизельні поїзди), повітряний (літаки, гелікоптери) та водний транспорти (теплоходи, яхта, вітрильник).

Тролейбуси

Докладніше: Тернопільський тролейбус

Один із нових тернопільських тролейбусів, вироблених львівським заводом «ЛАЗ»

Перший тернопільський тролейбус вийшов на лінію 25 грудня 1975 року. До 2003 року в місті діяло 15 тролейбусних маршрутів. Станом на грудень 2014 року в Тернополі діє 10 тролейбусних маршрутів (з них 2 — у «години-пік»). Тернопіль обслуговують у середньому 50 тролейбусів. У місті використовуються тролейбуси таких виробників як Škoda, ЮМЗ та ЛАЗ.

Автомобільний транспорт

Докладніше: Список автобусних маршрутів Тернополя

Автобусне сполучення діяло у 1920-х роках, зупинка автобусів знаходилася біля парафіяльного костелу. Зокрема, були маршрути:

• Тернопіль — Микулинці, 2 автобуси, вартість проїзду бл. 1928 року складала 2 злотих


• Тернопіль — Збараж, 1 автобус, вартість 2,5 злотих


• Тернопіль — Скалат, 1 автобус, вартість 3 злотих


• Тернопіль — Львів, 1 автобус (повертається), вартість дорівнювала ціні квитка на потяг ІІІ-го класу.^[42]

Нині діючий у Тернополі автовокзал І класу відкритий у 1971 році,^[43] після реконструкції — 15 лютого 2016,^[44] забезпечує автобусне сполучення з райцентрами та іншими населеними пунктами області, з окремими обласними центрами України і містами за кордоном держави (Варшава, Вроцлав, Ряшів (Польща), Прага (Чехія), Мюнхен (Німеччина), Берестя (Білорусь), Кишинів (Молдова) та інших міст ряду країн.

У Тернополі є також автостанція, яка обслуговує автобусне сполученням приміські населені пункти.

Залізничний вокзал Тернополя

Залізничний транспорт

Докладніше: Тернопільський залізничний вокзал

Тернопіль є важливим залізничним вузлом. З Тернополя курсують поїзди у таких основних напрямках: Львів, Хмельницький, Чортків, Ланівці, Рогатин. Тернопільський вокзал був заснований 1870 р. з тим, як було прокладено залізничну лінію Львів — Підволочиськ. З того час споруду неодноразово перебудовували.

Нині в межах Тернополя існує одна пасажирська залізнична станція: головний вокзал Тернополя, що розташований у районі між вулицями Богдана Хмельницького, Вояків дивізії «Галичина», Соломії Крушельницької. Також на вулиці Транспортній є пасажирська платформа для зупинки приміських електричок, що прямують зі Львова.

Водний транспорт

Теплоходи «Герой Танцоров» та «Капітан Парій»

По Тернопільському ставу в сезон навігації курсують теплоходи «Герой Танцоров» та «Капітан Парій» (колишній ПТ-50). У теплу погоду судна сполучають центр міста з Дальнім пляжем, а у прохолодніші дні роблять круїзи без зупинок.

Окрім теплоходів, на озері можна побачити яхту з бортовим номером ТП-88-К. Вона швартується на пристані, що в парку ім. Т. Г. Шевченка, навпроти дитячого майданчика. Її також можна замовити для прогулянки.

Авіатранспорт

Докладніше: Тернопіль (аеропорт)

Після зведення у дію у травні 1985 року нової злітно-посадочної смуги був введений в експлуатацію Тернопільський аеропорт. Має статус «міжнародного». Приймає лише чартерні рейси. Кілька років тому двічі на тиждень були рейси до Стамбула (Туреччина), а у 2010 році тривалий час діяв спеціальний рейс «Тернопіль-Київ», що згодом відмінили через нерентабельність. У планах міської та обласної влади — відновлення регулярних авіарейсів.

Проблеми транспорту

Однією з головних проблем Тернополя залишається невідповідна пропускна здатність доріг (ширина) до інтенсивності руху автомобільного транспорту. Найзавантаженішими вулицями міста залишаються Богдана Хмельницького, Руська, Живова, Збаразька та інші.

Протягом 2009 року в Тернополі на ряді центральних вулицях ввели односторонній рух: Шашкевича (вниз до вул. Живова), Паращука (вгору до вул. Руська), Листопадовій (вгору до Майдану Волі), Франка (від вул. Качали до Головпоштампу), Коперніка (від Головпоштампу до вул. Руська), частину вул. Чорновола (від Головпоштампу до залізничного вокзалу). Це у значній мірі розвантажило центр міста.

Адміністрація

Органи управління

Тернопільська обласна рада

Тернопільська міська рада

Міський голова Тернополя Сергій Надал

• Тернопільська обласна державна адміністрація


• Тернопільська обласна рада


• Тернопільська міська рада

Голови міста

Бургомістри Тернополя:

• 
  1816–1826 — Миколай Князьолуцький;


• 
  1827–1844 — Ян Марцінкевич;


• 
  1844–1849 — Антоні Дзямський;


• 
  1850–1853 — Сильвестр Джемалик;


• 
  1854 — урядування комісара;


• 
  1855–26.05.1868 — Володимир Мандль;


• 8.06.1868–18.11.1872 — Раймунд Шмідт;


• 18.11.1872–07.1892 — Леон Козьмінський;


• 1.08.1892–08.1894 — урядовий комісар Болеслав Студзінський;


• 21.08.1894–21.02.1896 — Фелікс Погорецький;


• 4.03.1896–11.04.1903 — Володимир Лучаківський;


• 04.1903–05.1910 — Людвік Пунчерт;


• 6.05.1908–25.05.1910 — Станіслав Мандль;


• 05.1910–10.1912 — урядовий комісар Чеслав Трембаловіч;


• 10.1912–07.1915 — урядовий комісар Станіслав Мандль;


• 08.1915–1917 — урядовий комісар Еміль Міхаловський;


• 
  1917–11.1918 — Станіслав Мандль;


• 11-12.1918 — комісар Семен Сидоряк (період ЗУНР);


• 06.1919 — Станіслав Чикалюк


• 1.09.1921–12.1926 — урядовий комісар Влодзімеж Ленкевич;


• 12.1926–1927 — урядовий комісар Казімеж Яворчиковський;


• 07.1927–01.1929 — урядовий комісар Віктор Новаковський;


• 01–08.1929 — урядовий комісар Казімеж Голінський;


• 09–12.1929 — урядовий комісар Станіслав Седлецький;


• 05.12.1929–10.1933 — Влодзімеж Ленкевич;


• 16.04.1934–17.09.1939 — президент Станіслав Відацький.

Період 1939—1945 років:

• 09–10.1939 — голова Тимчасового управління К. П. Жук;


• 10–12.1939 — голова Тимчасового управління Г. А. Ткаченко;


• 20.12.1939–03.1940 — голова міської Ради Петро Прокопович Вінник;


• 19.08.1940–06.1941 — голова виконкому міської Ради Семен Аркадійович Сміцький;


• 07–08.1941 — посадник Степан Чумак;


• 08.1941–03.1944 — посадник Осип Гринкевич;


• 20.04.1944–03.1945 — в. о. голови виконкому міської Ради Іван Петрович Зуєв.

Міські голови Тернополя:

• 
  Сергій Надал (від 2010)


• 
  Роман Заставний (2006 — 2010)


• 
  Богдан Левків (2002 — 2006)


• 
  Анатолій Кучеренко (1998 — 2002)


• 
  В'ячеслав Негода (1990 — 1998)

Відомі люди

Докладніше: Люди, пов'язані з Тернополем

Соломія Крушельницька — відома українська співачка, провела дитинство у Білій, що на околицях Тернополя

Народилися

• 
  митці: Вацик Теодор Якимович, Аполлінарій Ґловінський, Дністрянська Софія Львівна, Казимир Титус Костинович , Діонізій Шолдра, Арутюнян Олена Євгенівна;


• 
  актори: Демчук Теофіль Семенович, Стадникова Софія Андріївна;


• 
  композитори, диригенти: Січинський Денис Володимирович, Безкоровайний Василь Васильович, Барвінський Василь Олександрович, Сарамаґа Богдан Павлович, Небесний Іван Васильович;


• 
  письменники Перль Йозеф, Станіслав Горак, Юліан Опільський, Анатолій Дністровий, Демків Борис Миколайович, Іванців Мирослава Петрівна, Крохмалюк Юрій Андрійович, Кухалашвілі Володимир Костянтинович, Маленький Ігор Мирославович, Ухачевський Сергій, Цурковський Ярослав Іванович;


• 
  філолог: Станіслав Здзярський;


• 
  журналісти: Сушкевич Володимир Леонович;


• 
  релігійні діячі: латинський митрополит Кракова Базяк Євгеніуш;


• 
  військові діячі: Стецько Ярослав Семенович, Пашкевич Олександр Вікторович, Новицький Степан Михайлович, Заруцький Іван Мартинович;


• 
  громадсько-політичні діячі: Болюх Василь, Болюх Мирослав Васильович, Джоджик Ярослав Іванович, Ґутковський Клим, Богдан та Володимир Загайкевичі, Левків Богдан Євгенович, Лопатинський Юрій Дем'янович, Казімеж Пужак, Тима Юрій Казимирович, Чубатий Микола Дмитрович;


• 
  громадські діячі в діаспорі: Бачинська Ольга Олександрівна, Білецька Марія Іларіонівна, Крохмалюк Роман Андрійович;


• 
  науковці: Дністрянський Станіслав Северинович, Дмоховський Леонтій-Людомир, Дністрянський Станіслав Северинович, Казімеж Айдукевич, Казимир Міхаловський, Рудольф Пех, Сімха Пінскер;


• 
  вчені-медики: Бакалюк Олег Йосипович, Банадига Наталія Василівна, Бабенков Геннадій Дмитрович;


• 
  економісти: Адамик Вікторія Віталіївна;


• 
  педагоги: Білецька Марія Іларіонівна;


• 
  перекладач Біблії Лука з Тернополя;


• 
  спортсмени: Бірюков Олександр Володимирович, Волинець Олександр Вікторович, Пласконіс Володимир Пилипович та інші.

Загиблі учасники АТО

• 
  народилися: Бас Павло Іванович, Курилович Віталій Іванович, Лотоцький Віталій Зіновійович, Наливайчук Юрій Богданович, Орляк Олександр Володимирович, Римар Павло Андрійович, Сикліцкий Назарій Олексійович, Стефанович Віктор Володимирович, Флекей Зіновій Миколайович;


• 
  проживали: Гурняк Віктор Петрович, Заплітний Дмитро Іванович, Рокіцький Сергій Дмитрович, Юркевич Андрій Михайлович, Якубик Ростислав Зенонович;


• 
  навчалися, працювали: Вітишин Іван Васильович, Долгіх Сергій Володимирович, Гарматій Володимир Михайлович, Єлісєєв Ігор Миколайович, Пунда Віктор Васильович, Руснак Микола Ігорович, Семчук Віктор Ярославович, Стефурак Степан Степанович, Чабан Андрій Олександрович;


• 
  поховані: Коломієць Федір Федорович.

Проживали, працювали

• Ян-Амор Тарновський


• Соломія Крушельницька


• Володимир Гнатюк


• Лесь Курбас


• Володимир Лучаківський


• Іван Гавдида


• Ґерета Ігор Петрович


• Петро Касінчук


• Богдан Лепкий


• Омелян Польовий


• Іван Горбачевський


• Іван Пулюй


• Йосип (Сліпий)


• Будний Всеволод-Богдан


• Юзеф Браун


• Вінцент Бучинський


• 
  Безкоровайний Євген Іванович — український поет, публіцист, редактор, громадський діяч


• 
  Митрополит Мефодій, предстоятель Української автокефальної православної церкви
  

Парохи, декани Тернополя (УГКЦ)

• о. Василь Фортуна
  


• о. Громницький Володимир.^[45]

Відвідували місто

Іван Франко

Зупинявся при неодноразових поїздках до с. Вікно. У червні 1887 як кореспондент газети «Кур'єр Львовскі» відвідує українську краєву етнографічну виставку. Побував у 1897—1898 pp. з нагоди передвиборних зборів: у травні 1898 року востаннє висунув свою кандидатуру на додаткових виборах до австрійського парламенту на виборчому округу Тернопіль — Збараж — Скалат. 1902 року письменник зустрічався з тернопільськими гімназистами. 1911 року громадськість міста вітала його на площі біля залізничного вокзалу. Разом із сином Андрієм він приїхав читати свою поему «Мойсей». Хворого і паралізованого письменника учні гімназії на руках перенесли через площу до підводи. Поему автор читав у приміщенні «Міщанського братства» (тепер філармонія). Неодноразово зупинявся в готелі «Подільський» (тепер «Україна»). Весною 1911 року в цьому готелі письменник вечеряв разом з учителями міста. 1911 рік — останні відвідини Каменярем Тернополя.^[46]

Інші особи

• Патріархи Мстислав (Скрипник), Єремія І;


• митрополит Андрей Шептицький, кардинал, митрополит УГКЦ Йосиф Сембратович;


• українські військово-політичні і громадські діячі Симон Петлюра, Дмитро Донцов, Микола Плав'юк, Юрій Тютюнник, Петро Шелест;


• українські письменники Василь Стефаник, В'ячеслав Будзиновський, Пантелеймон Куліш, Олесь Гончар, Богдан Лепкий, Лесь Мартович, Дмитро Павличко, Кирило Транквіліон-Ставровецький, Максим Рильський, Павло Тичина;
  
  • 
    Іван Багряний — у січні 1944, тут написав поему «Гуляй-Поле». Дружина Багряного — Галина Тригуб — родом із Тернопільщини^[47];
  
  
  • 
    Юрій Андрухович у червні 2008 побував у м. Тернопіль: у арт-клубі «Коза» декламував власні вірші, новий прозовий твір «Альберт, найвища форма страти» — про події в середньовічному Львові, у вересні виступав у кінотеатрі «Перемога» з музичним гуртом «Karbido»^[48];
  
  


• композитор Микола Лисенко;


• співаки Дмитро Гнатюк, Соломія Крушельницька, Модест Менцинський, О. Петрусенко, Б. Руденко, Анатолій Солов'яненко;


• диригенти Анатолій Авдієвський, Степан Турчак;


• Президенти України Леонід Кравчук, Віктор Ющенко, Леонід Кучма;


• Габсбурги:
  
  • 1823 — Франц І — звелів спорудити новий будинок гімназії;
  
  
  • 1833 — ерцгерцог (принц) Франц Фердинанд — подарував колекцію монет і виділив кошти на утримання гімназії;
  
  
  • 1851 — цісар Франц Йосиф І;
  
  
  • у липні 1887 — кронпринц, спадкоємець престолу Рудольф Габсбург — з нагоди чого тут була організована етнографічна виставка;
  
  
  • у серпні 1917 — цісар Карл І — у Тернополі та інших містах, після відступу з краю російських окупантів;
  
  


• 1917—1919 — архікнязь Вільгельм Г.-Лотрінген, котрий в українській історії відомий як Василь Вишиваний^[49].


• король Швеції Карл І;


• кайзер Німеччини Вільгельм II;


• іноземні політики Юзеф Пілсудський, Владислав Гомулка, Ігнацій Дашинський, міністр закордонних справ Бельгії (1917) Еміль Вандервельде, Олександр Керенський;


• посли і мандрівники Ульріх фон Вердум;


• 
  данський дипломат Юст Юль;


• 
  Алехін Олександр Олександрович — російський і французький шахіст, четвертий в історії чемпіон світу з шахів, 1916 р. лікувався в госпіталі Тернополя після контузії; його відвідували місцеві шахісти, провів кілька партій з гри «наосліп»^[50]. В Тернополі була зіграна знаменита партія «Фельдта»^[51];


• радянські діячі Семен Тимошенко, Микита Хрущов;


• іноземні письменники Джон Рід, Генрик Сенкевич.

Померли

• генерал УНР Євген Мєшковський, похований на Микулинецькому цвинтарі;


• генерал Московії Сергій Ґоліцин^[ru].

Поховані

• 
  Митрополит Мефодій, предстоятель Української автокефальної православної церкви
  

Тернопіль у культурі та мистецтві

Фольклор

1980 року створено ансамбль Медобори при Тернопільській обласній філармонії.

Література

У творі Івана Франка «Свинська конституція» є частковий опис Тернополя.

Банди Тернополя в останні роки СРСР — основна тема роману Анатолія Дністрового «Пацики».

Про Тернопіль написано більше 500 поетичних творів місцевих авторів та з інших областей України, інших країн. Більша частина з них розміщена на сайті «Топільче».

Живопис

У сучасних тернопільських художників є низка картин, присвячена пам'яткам Тернополя, зокрема, Катедральному собору, вулиці Сагайдачного, Тернопільському замку, Надставній церкві тощо. З ініціативи міської влади та громадських організацій в місті проводяться художні пленери.

Кіно

У Тернополі знімався художній фільм «Іван та кобила» (1992), в окремих епізодах чітко видно Тернопільський став, мікрорайон «Дружба», вулиці Валову, Гетьмана Сагайдачного та Юліана Опільського.

У радянський період зняли ряд документальних фільмів про Тернопіль і Тернопільщину. Це, зокрема, «Сражение за Тарнополь» (1944), «Радянська Тернопільщина» (1978), «Земле моя — Тернопільщина» (1983).

Естрадна музика

Гурт «Брати Гадюкіни» — пісня «Файне місто Тернопіль».
Гурт мандрівних дяків «Вертеп» — пісня «Тернопіль».

Міжнародне співробітництво

Міста-побратими

Тернопіль має 5 міст-побратимів:

• 
  Слівен, Болгарія (2002)
  


• 
  Йонкерс, США (1991)
  


• 
  Хожув, Польща (2007)
  


• 
  Батумі, Грузія (2011)
  


• 
  Тирасполь, Молдова (2011)
  


• 
  Єленя-Ґура, Польща (2016)
  

З сімома містами та одним повітом ведеться партнерська співпраця:

• 
  Шумен, Болгарія (2010)
  


• 
  Ельблонг, Польща (1992)
  


• 
  Тарнув, Польща (2004)
  


• 
  Радом, Польща (2005)
  

Віктор Руфі вручає Прапор Честі Ради Європи Сергієві Надалу

• 
  Вільянді, Естонія (2004)
  


• 
  Пенза, Росія (2010)
  


• 
  Новотомишлянський повіт, Польща (2011)
  


• 
  Сувалки, Польща (2017)
  

Прапор Честі Ради Європи

Офіційне рішення про нагородження Тернопільської міської ради Почесним Прапором було ухвалене на засіданні Комітету з питань соціальної політики, охорони здоров'я та сталого розвитку ПАРЄ 10 квітня 2014 року.

28 серпня Тернополю офіційно вручили Прапор Честі Ради Європи. На церемонію вручення, що відбулася в День храмового празника Успіння Пресвятої Богородиці та Дня міста на вулиці Гетьмана Сагайдачного біля пам'ятника Іванові Франку прибули представники Ради Європи та іноземні делегації. Почесний Прапор для міста з рук почесного члена парламентської Асамблеї Ради Європи, колишнього члена парламенту Швейцарської конфедерації Віктора Руфі отримав міський голова Сергій Надал.^[52][53]

Примітки

Джерела

• 
  о. Білинський П. Місто Тернопіль та єго околиця. — 1894.


• 
  Бліхарський Ч. Тернопіль, затриманий в кадрі пам'яті. — 1992.


• 
  Бойцун Л. Тернопіль у плині літ: Історико-краєзнавчі замальовки. — Тернопіль : Джура, 2003. — 392 с. — ISBN 966-8017-50-1.


• 
  Гаврилюк О., Крочак І., Петровський О. Тернопіль: сторінки минулого і сьогодення. — Тернопіль : Астон, 2010. — 120 с.; іл. — ISBN 978-966-308-349-0.


• 
  Гуцал П. З. Тернопіль // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 66. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  


• 
  Дуда І. Тернопіль // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 402—406. — ISBN 978-966-528-279-2.


• 
  Дуда І., Мельничук Б. Тернопіль. Що? Де? Як? (фотопутівник). — 1989.


• 
  Дуда І., Мельничук Б. Земля Тернопільська (фотопутівник). — 2003.


• Місто Тернопіль // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 1 : А — Й. — С. 283–342. — ISBN 978-966-457-228-3.


• 
  Остап'юк Б. Давній Тернопіль. — 1984.


• Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик // Уклад.: П. К. Медведик, В. Я. Миськів, Н. К. Іванко. — Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.


• Тернопіль (путівники і нариси). — 1962, 1964, 1966, 1975, 1979.


• Тернопіль (фотоальбоми). — 1986, 1996, 2005.


• Тернопіль у 1809—1945 роках. — 1993.


• Тернопільські збірки. 4 т. — 1994—1997.


• Тернополяни на старому батьківському шляху. — 1994.


• 
  Тернопіль Tarnopol Ternopol // Ї. — 2010. — Ч. 63.


• Шляхами Золотого Поділля" (збірники). — 1960, 1970, 1983.


• 
  Kunzek T. Przewodnik. — 1928, 1932, 1935. (пол.)
  


• 
  Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — 140 s. — S. 79—92. (пол.)
  


• 
  Tarnopol // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 187–194. (пол.)
  

Посилання

Тернопіль у сестринських Вікіпроектах
	Портал «Тернопільщина»
	Портал «Галичина»
	Портал «Україна»
	Означення у Вікісловнику?
	Цитати у Вікіцитатах?
	Тернопіль у Вікімандрах?
	Тернопіль у Вікісховищі?

• Історичні фото Тернополя


• Тернопільська міська рада


• Тернопільська обласна державна адміністрація


• Вірші та пісні, легенди про Тернопіль


• 
  Тернополь // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  


• Тернопільский форум


• Тернопіль — форум нашого міста


• Тернопільский довідник (квартирні телефони і організації)

Статті та теми пов'язані з містом п о р Тернопіль у темах Символи: Герб • Прапор • Логотип Управління: Міська рада • Міські голови Історія: хронологія Населення: Відомі люди Культура і релігія: Храми • Театри і кінотеатри • Музеї • Бібліотеки • Книги • Пам'ятники • Засоби масової інформації • Спорт Пам'ятки: архітектури • історії • монументального мистецтва • Природно-заповідний фонд Освіта і наука: Навчальні заклади Інфраструктура: Агломерація • Місцевості • Парки • Водограї • Вулиці • Площі • Зв'язок • Велоінфраструктура п о р Місцевості Тернополя Житлові масиви: Дружба • Сонячний («Бам») • Східний Мікрорайони: 10-й мікрорайон • Аляска • Березовиця • Канада • Кутківці • Молодіжний • Новий Світ • Оболоня • Північний • Промисловий • Пронятин • Старий парк • Тинда • Центр • Ювілейний Місцевості: Бакаїха • Загребелля • Підзамче • Поділ • Рогатка • Циганська гора п о р Центри адміністративно-територіальних одиниць України першого рівня Вінниця · Дніпро · Донецьк · Житомир · Запоріжжя · Івано-Франківськ · Київ¹ · Кропивницький · Луганськ · Луцьк · Львів · Миколаїв · Одеса · Полтава · Рівне · Севастополь² · Сімферополь³ · Суми · Тернопіль · Ужгород · Харків · Херсон · Хмельницький · Черкаси · Чернівці · Чернігів ¹ столиця України, центр Київської області та місто з особливим статусом, ² місто з особливим статусом, ³ столиця АР Крим п о р Столиці державних утворень на території сучасної України Античні часи Ольвія • Пантікапей (Боспорська держава) • Херсонес Таврійський Доба середньовіччя Володимир (Волинське князівство) • Галич (Галицьке князівство) • Київ (Київська Русь) • Луцьк (Луцьке князівство) • Мангуп (Феодоро) • Новгород-Сіверський (Сіверське князівство) • Перемишль, Холм (обидва — сучасна Польща), Львів (усі — Галицько-Волинське князівство) • Стільсько (Біла Хорватія) • Теребовля (Теребовлянське князівство) • Чернігів (Чернігівське князівство) Кримське ханство Кирк-Єр • Бахчисарай • Солхат Військо Запорозьке та Гетьманщина Січ • Трахтемирів • Батурин • Гадяч • Глухів • Чигирин 1917-1921 Бахчисарай (Кримська НР) • Гуляйполе (Республіка Гуляй-Поле) • Жмеринка (УНР) • Кам'янець-Подільський (УНР) • Київ (УНР) • Львів (ЗУНР) • Мліїв (Мліївська республіка) • Медвин (Медвинська республіка) • Мотронинський монастир (Холодноярська республіка) • Одеса (Одеська РР) • Тернопіль (Галицька СРР) • Харків (Донецько-Криворізька РР) • Хотин (Молдовська НР) 1921-1991 Київ (УРСР) • Колки (Колківська республіка) • Львів (Українське державне правління) • Рівне (Райхскомісаріат Україна) • Ужгород (Карпатська Україна) • Харків (УСРР) • Хуст (Карпатська Україна) Україна Київ п о р Тернопільська область Райони Бережанський · Борщівський · Бучацький · Гусятинський · Заліщицький · Збаразький · Зборівський · Козівський · Кременецький · Лановецький · Монастириський · Підволочиський · Підгаєцький · Теребовлянський · Тернопільський · Чортківський · Шумський Міста обласного значення Бережани · Кременець · Тернопіль · Чортків Див. також: Адміністративний устрій · Громади Тернопільської області п о р Міста і смт Тернопільської області Міста: Бережани • Борщів • Бучач • Заліщики • Збараж • Зборів • Копичинці • Кременець • Ланівці • Монастириська • Підгайці • Почаїв • Скалат • Теребовля • Тернопіль • Хоростків • Чортків • Шумськ Смт: Велика Березовиця • Великі Бірки • Вишнівець • Гримайлів • Гусятин • Дружба • Заводське • Залізці • Золотий Потік • Козлів • Козова • Коропець • Мельниця-Подільська • Микулинці • Підволочиськ • Скала-Подільська • Товсте п о р Історичні населені місця Тернопільської області Тернопіль • Бережани • Борщів • Бучач • Вишнівець • Гримайлів • Гусятин • Залізці • Заліщики • Збараж • Зборів • Золотий Потік • Козова • Копичинці • Коропець • Кременець • Ланівці • Мельниця-Подільська • Микулинці • Монастириська • Підволочиськ • Підгайці • Почаїв • Скала-Подільська • Скалат • Теребовля • Товсте • Хоростків • Чортків • Шумськ п о р Населені пункти Тернопільського району Смт: Велика Березовиця · Великі Бірки Села: Ангелівка • Баворів • Байківці • Біла • Білоскірка • Буцнів • Велика Лука • Великий Глибочок • Великі Гаї • Гаї-Гречинські • Гаї-Шевченківські • Грабовець • Дичків • Довжанка • Домаморич • Драганівка • Дубівці • Забойки • Застав'є • Застінка • Івачів Горішній • Івачів Долішній • Ігровиця • Йосипівка • Кип'ячка • Козівка • Костянтинівка • Красівка • Курники • Лозова • Лучка • Малий Ходачків • Мар'янівка • Миролюбівка • Мишковичі • Настасів • Острів • Петриків • Підгородне • Плотича • Почапинці • Прошова • Романівка • Серединки • Скоморохи • Смиківці • Смолянка • Соборне • Стегниківці • Ступки • Теофілівка • Товстолуг • Хатки • Чернелів-Руський • Чистилів • Шляхтинці п о р Міста магдебурзького права на Тернопільщині XIV століття Теребовля (1387) Бучач (1393) XV століття Дрищів (1420) • Жуків (1420) • Кременець (1438) • Нараїв (1443) • Скала (1448) • Червоногород (1448) • Бедриківці (1453) • Золотники (1485) XVI століття Філіпковці (1505) • Бучач (1515повторно) • Ягільниця (1518) • Язловець (1519) • Залізці (1520) • Бережани (1530) • Борки (1530) • Куропатники (1531) • Чортків (1532) • Підгайці (1539) • Озерна (1542) • Тернопіль (1548) • Устя-Зелене (1548) • Будзанів (1549) • Товсте (1549) • Горожанка (1550) • Сухостав (1553) • Бариш (1559) • Гусятин (1559) • Копичинці (1564) • Андріїв (1568) • Попівці (1568) • Козлів (1577) • Золотий Потік (1578) • Хоростків (1578) • Микулинці (1595) • Скалат (1600) XVII століття Голгочі (1610) • Струсів (1610) • Касперівці (1619) • Вербів (1620) • Лідихів (1621) • Борщів (1629) • Новий Бжезь (1646) • Зборів (1689) • Окопи Святої Трійці (1700) XVIII століття Гримайлів (1720) • Товсте (1720) • Завалів (1729) • Заліщики (1766) • Мельниця (1767) • Почаїв (1778) п о р Населені пункти над Серетом: від витоку до гирла Зборівський район Загір'я • Серетець • Підберізці Львівська область (Бродівський район) Яснище • Орихівчик Зборівський район Ратищі • Чистопади • Залізці • Ренів • Городище • Вертелка • Кобзарівка • Іванківці • Чернихів • Плесківці • Малашівці • Глядки Тернопільський район Івачів Горішній • Івачів Долішній • Плотича • Великий Глибочок • Чистилів • Біла • Тернопіль • Петриків • Велика Березовиця • Острів • Буцнів • Велика Лука • Мишковичі • Миролюбівка • Лучка Теребовлянський район Микулинці • Воля • Кривки • Налужжя • Варваринці • Струсів • Різдвяни • Зубів • Застіноче • Острівець • Малів • Гумниська • Семенів • Зеленче • Залав'є • Підгайчики • Довге • Долина • Слобідка • Буданів Чортківський район Скомороше • Звиняч • Скородинці • Біла • Чортків • Угринь • Росохач • Сосулівка • Улашківці • Заболотівка • Милівці • Капустинці Заліщицький район Лисівці • Шипівці Борщівський район Шершенівка • Олексинці • Мушкарів • Більче-Золоте • Монастирок Заліщицький район Мишків • Голігради • Лисичники • Касперівці • Щитівці • Кулаківці • Городок п о р 50 найбільших міст України за населенням Київ Харків Одеса Дніпро Донецьк¹ Запоріжжя Львів Кривий Ріг Миколаїв Маріуполь Луганськ¹ Вінниця Севастополь¹ Макіївка¹ Сімферополь¹ Херсон Полтава Чернігів Черкаси Хмельницький Чернівці Житомир Суми Рівне Горлівка¹ Івано-Франківськ Кам'янське Кропивницький Тернопіль Кременчук Луцьк Біла Церква Краматорськ Мелітополь Керч¹ Ужгород Нікополь Бердянськ Слов'янськ Алчевськ¹ Євпаторія¹ Бровари Павлоград Сєвєродонецьк Кам'янець-Подільський Лисичанськ Конотоп Мукачево Умань Хрустальний¹ ¹ — міста розташовані на тимчасово окупованій території Примітка: дані наведено за Статистичним збірником «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року» п о р Столиці воєводств II Речі Посполитої Білосток • Брест-Литовськ • Варшава • Вільно • Катовіце • Кельце • Краків • Лодзь • Луцьк • Львів • Люблін • Новогрудок • Познань • Станиславів • Тарнополь • Торунь

Словники та енциклопедії Велика каталонська · Britannica (онлайн) Нормативний контроль BNF: 13560470z · GND: 4119565-6 · LCCN: n81126880