Ороки Зміст Територія проживання і чисельність | Дані з мови і етнічної спорідненості | Дані з господарства і етнографії ороків | Виноски | Література | Навігаційне менюСловник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 749.Перепис населення в Росії 2002 року (рос.)Коренные народы Севера, Сибири и Дальнего Востока РФПерепис населення в Україні 2001 року (укр.)р
КарелиВепсиВодьІжораФіни-інгерманландціЗиряниПерм'якиАбазиниАдигиАдигейціЧеркесиКабардинціШапсугиКарачаївціБалкарціЧеченціІнгушіОсетиниКалмикиТрухмениНогайціКумикиАварціАрчинціЛакціДаргинціКубачинціКайтагціЛезгиниАгулиТабасараниРутульціЦахуриАзербайджанціТатиГірські євреїАндійціАхвахціКаратинціТиндалиБагулалиЧамалалиГодоберинціБотліхціДідойціБежтинціГунзибціГінухціХваршиниБурятиХамніганиЯкутиСахаляриТувинціТоджинціАлтайціЧелканціКумандинціТубалариТеленгітиХакасиРосіяниКозакиПоморисубетносиУкраїнціБілорусиТудовляниСамоходиНімціВолзькіГолендриКорейціВірмениКазахиУзбекиЦиганиТаджикиГрузиниЄвреїМолдованиКиргизиТуркиМесхетинці
Корінні народи ПівночіНароди РосіїТунгусо-маньчжурські народи
Далекому СходіАзіїУкраїнікоріннимСахалінРосіяХоккайдоЯпоніяперепису населення20021989Україніпершого перепису населенняСРСР2001українськуросійськуОрокська моваросійська моваПриамур'янанайцівульчіворочівудегейціврибальствооленярствотранспортнеконічнийчумевенкійськогоорочськогонаметекзогамніродиколгоспі
Ороки
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Ороки Ульта, Нани | |
---|---|
Озброєні ороки, Південний Сахалін, 1-а пол. ХХ ст. | |
Кількість | бл. 1300 чол. |
Ареал | Україна: 959 (2001) Росія: 346 (2002) Японія: бл. 20 (1989) |
Близькі до: | тунгусо-маньчжурські народи |
Мова | російська, українська, орокська |
Релігія | Православ'я, частково традиційні вірування |
О́роки[1] (самоназва ульта́, на́ні) — малочисельна народність на Далекому Сході Азії та в Україні.
Зміст
1 Територія проживання і чисельність
2 Дані з мови і етнічної спорідненості
3 Дані з господарства і етнографії ороків
4 Виноски
5 Література
Територія проживання і чисельність |
Ороки є корінним народом Далекого Сходу Азії, зокрема вони проживають на сході острова Сахалін (Росія) і на півночі острова Хоккайдо (Японія).
За даними перепису населення Російської Федерації 2002 року в країні проживало тільки 346 осіб орокської національності[2]. Про чисельність ороків у Японії сучасні дані відсутні, однак відомо, що в 1989 році в околиці м. Абасірі на о-ві Хоккайдо існувала орокська община у складі 20 осіб[3].
Цікава ситуація склалася в Україні за результатами першого перепису населення після розпаду СРСР в 2001 році — було зафіксовано проживання 959 осіб, які самоідентифікували себе, як ороки, щоправда, тільки 12 з них (тобто трохи більше відсотка) назвали орокську мову як рідної, ще 179 осіб (бл. 1/5) рідною вважають українську, решта — переважно російську[4].
Дані з мови і етнічної спорідненості |
Орокська мова належить до тунгусо-маньжурської мовної групи. Серед ороків поширена російська мова, лише невелика частка з них володіє рідною мовою.
Мовно і культурно ороки близькі до інших тунгусо-маньжурських народів Приамур'я — нанайців, ульчів, орочів, удегейців; щодо господарської діяльності відрізняються від них розведенням оленів.
Дані з господарства і етнографії ороків |
У минулому основну роль в житті ороків відігравало рибальство, оленярство носило підсобну роль, маючи транспортне значення.
Традиційне житло ороків узимку — конічний чум (подібний до евенкійського), за літнє житло правив близький за типом до орочського двосхилий намет, критий корою дерев.
Ороки поділялися на екзогамні патрилінійні роди.
У радянський час майже всі ороки, що проживали на північному сході Сахаліну, були об'єднані в одному оленярському колгоспі.
Виноски |
↑ Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 749.
↑ Перепис населення в Росії 2002 року (рос.)
↑ Коренные народы Севера, Сибири и Дальнего Востока РФ
↑ Перепис населення в Україні 2001 року (укр.)
Література |
- Новикова К., Сем Л. Орокский язык // Языки мира: Тунгусо-маньчжурские языки. М., 1997. (рос.)
|
Категорії:
- Корінні народи Півночі
- Народи Росії
- Тунгусо-маньчжурські народи
(RLQ=window.RLQ||[]).push(function()mw.config.set("wgPageParseReport":"limitreport":"cputime":"0.272","walltime":"0.328","ppvisitednodes":"value":3401,"limit":1000000,"ppgeneratednodes":"value":0,"limit":1500000,"postexpandincludesize":"value":62570,"limit":2097152,"templateargumentsize":"value":7682,"limit":2097152,"expansiondepth":"value":19,"limit":40,"expensivefunctioncount":"value":3,"limit":500,"unstrip-depth":"value":0,"limit":20,"unstrip-size":"value":1772,"limit":5000000,"entityaccesscount":"value":0,"limit":400,"timingprofile":["100.00% 253.846 1 -total"," 59.96% 152.205 4 Шаблон:Navbox"," 59.92% 152.106 1 Шаблон:Етнічна_група"," 57.72% 146.518 1 Шаблон:Картка"," 32.29% 81.972 1 Шаблон:Народи_Росії"," 20.76% 52.693 82 Шаблон:Картка/рядок"," 20.34% 51.639 6 Шаблон:Колір"," 16.17% 41.046 6 Шаблон:Список_країн"," 15.29% 38.803 7 Шаблон:If1"," 13.09% 33.236 12 Шаблон:Multireplace"],"scribunto":"limitreport-timeusage":"value":"0.038","limit":"10.000","limitreport-memusage":"value":1813679,"limit":52428800,"cachereport":"origin":"mw1267","timestamp":"20190422192832","ttl":2592000,"transientcontent":false););"@context":"https://schema.org","@type":"Article","name":"u041eu0440u043eu043au0438","url":"https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%80%D0%BE%D0%BA%D0%B8","sameAs":"http://www.wikidata.org/entity/Q8426825","mainEntity":"http://www.wikidata.org/entity/Q8426825","author":"@type":"Organization","name":"u0423u0447u0430u0441u043du0438u043au0438 u043fu0440u043eu0435u043au0442u0456u0432 u0412u0456u043au0456u043cu0435u0434u0456u0430","publisher":"@type":"Organization","name":"u0424u043eu043du0434 u0412u0456u043au0456u043cu0435u0434u0456u0430","logo":"@type":"ImageObject","url":"https://www.wikimedia.org/static/images/wmf-hor-googpub.png","datePublished":"2008-05-04T19:25:03Z","dateModified":"2016-09-03T08:44:46Z","image":"https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d8/Uilta_People.JPG"(RLQ=window.RLQ||[]).push(function()mw.config.set("wgBackendResponseTime":157,"wgHostname":"mw1265"););