Брюссель

Брюссель
Брюссель ; Bruxelles; Brussel;
— Комуна —
Місто Брюссель; Ville de Bruxelles; Stad Brussel
	; ; Гран-Плас — центральна площа міста;
; Прапор;	; Герб;
Координати: 50°51′ пн. ш. 4°21′ сх. д. / 50.850° пн. ш. 4.350° сх. д. / 50.850; 4.350
; Країна;	; Бельгія;
Населене	Близько 580 року
Засноване	979 рік
	; Уряд
; - мер;	Фредді Тілеманс
	; Площа
- Комуна;	32,61 км²
; Висота над р.м.	13 м
	; Населення (1 січня 2014 року)
- Комуна	168 230
- Густота;	5159/км²
- Агломерація;	; ▲1 831 742
Часовий пояс	; CET (UTC+1);
- Літній час;	; CEST (UTC+2)
Поштовий код	; 1000-1130;
Телефонний код(и)	02
	; Веб-сайт: www.brucity.be;
	; ; Розташування Брюсселю на мапі Брюссельського столичного регіону;
	; ; ; ; Брюссель; ; ; Розташування міста на мапі Бельгії;
	; ;

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Брюссель (значення).

Не плутати з Брюссельським столичним регіоном.

Брюссе́ль (нід. Brussel, фр. Bruxelles, нім. Brüssel) — столиця Бельгії і Фландрії, де факто столиця Європейського Союзу і центр найбільшої міської агломерації країни.

Назва міста походить від давньонідерландського bruocsela — «селище на болоті».

Цифра сім — знаменна для Брюсселя: сім пагорбів, сім доріг ведуть у місто, вся влада була закріплена за сімома знатними родами, сім тварин охороняють головну площу міста Гроте-Маркт (французькою Ґран-Плас); за нідерландською версією назви міста — сім літер, сім епох, сім кілець розвитку, сім підмурків лежать в основі міста: епоха герцогів Брабантських, епоха іспанських Габсбурґів (1482–1713), епоха австрійських Габсбурґів (1713–1794), епоха Франції (1794–1814), епоха Нідерландів (1815–1830), і, нарешті, епоха теперішньої Бельгії (з 1830 року — року заснування держави).

В середині XX ст. місто стало важливим культурним і міжнародним центром. У ньому містяться штаб-квартира військово-політичного блоку НАТО, Ради Європейського Союзу (ЄС), ЄАВК та інших міжнародних організацій.

Зміст

1 Географія

2 Клімат

3 Історія
- 3.1 Виникнення
- 3.2 Середньовіччя
- 3.3 Брюссель після Тридцятилітньої війни
- 3.4 Боротьба за незалежність
- 3.5 Новий час

4 Населення
- 4.1 Демографічні дані
- 4.2 Етнічний склад
- 4.3 Субурбанізація
- 4.4 Мови
- 4.5 Релігія

5 Економіка

6 Транспорт
- 6.1 Автомобільний транспорт
- 6.2 Авіатранспорт
- 6.3 Морський транспорт
- 6.4 Залізничний транспорт
- 6.5 Міський громадський транспорт

7 Містобудування
- 7.1 Архітектура

8 Визначні місця
- 8.1 Маннекен Піс
- 8.2 Собор Святого Михайла і Святої Гудули
- 8.3 Атоміум і Міні-Європа
- 8.4 Комікси
- 8.5 Гора Мистецтв
- 8.6 Інші визначні місця

9 Культура та дозвілля
- 9.1 Музеї
- 9.2 Театри
- 9.3 Фестивалі
- 9.4 Гастрономія

10 Пов'язані з містом люди

11 Див. також

12 Примітки

13 Посилання

Географія |

П'ятикутник — історичне ядро Брюсселя (карта 1837 року).

Комуна Брюссель має неправильну форму і складається з трьох частин: широкої північної, вузької центральної і ще вужчої південної. Північна частина Брюсселя включає район Лакен, де розташована королівська резиденція — Лакенський палац. До 1921 року Лакен був самостійною комуною.

Історичне ядро міста утворює п'ятикутник бульварів, прокладених на місці колишніх оборонних споруд. Південний протуберанець — авеню Луїзи.

Брюссель стоїть на річці Сенні, однак у межах міста її практично не видно, оскільки річка була перекрита бельгійськими інженерами під керівництвом Анрі Мо в період урбанізації (друга половина XIX століття).

Клімат |

Клімат Брюсселя — помірний морський. Морські повітряні маси, що утворюються над Північним морем, розташованим неподілк, зумовлюють невеликі амплітуди добової та річної температури і високу відносну вологість повітря. Найспекотнішими місяцями є липень і серпень з середньою температурою 17,0 ° C, найхолоднішим — січень із середнім мінімумом в 2,5 ° C. Середньорічна температура становить 9,7 ° C. Кількість годин сонячного світла на рік — 1585.

Для морського клімату типово велика кількість опадів. Так, за рік в Брюсселі випадають 821 мм опадів, найбільша кількість (по 79 мм) — в листопаді та грудні.

Історія |

Виникнення |

Назва міста походить від слів bruoc (старонідерландською «болото») і sella (старонідерландською «поселення») і означає буквально «селище на болоті». За легендою Брюссель був заснований в VI столітті Святим Гориком (або Сен-Жері). Проте перша згадка про селище Bruocsella зустрічається лише в 996 році в грамоті Оттона Великого. З 977 по 979 рік Карл Нижньолотарінзький побудував фортецю і каплицю на острові на річці Сенні, що стало першим кроком у розвитку міста. Брюссельський собор був присвячений Святій Гудулі, покровительці Бельгії. У XI столітті було споруджено перший міський мур.

Середньовіччя |

У 1430 герцог Бургундський Філіп III Добрий одержав у спадок герцогство Брабант і зробив Брюссель столицею Бургундії. В цей час йде будівництво ратуші і перших будинків на Гран-плас. Відбувається розквіт економіки, ремесел і мистецтв; скульптори, килимарі і ювеліри охоче поселяються в місті. У тому числі у Брюсселі знаходять притулок художники Пітер Брейгель старший та Рогір ван дер Вейден.

У 1477 онука Філіпа Доброго, Марія Бургундська, виходить заміж за майбутнього імператора Священної Римської імперії Максиміліана I, і Брабант переходить під правління Габсбургів. Їхня донька Маргарита Австрійська тимчасово переносить резиденцію в Мехелен, але після 1531 року Брюссель знову стає столицею Бургундії.

Після смерті Карла V під час правління його сина Філіппа II велика частина сучасної Бельгії стає частиною Південних Нідерландів. При Філіппі відбувається повстання проти іспанських правителів, у тому числі під проводом графа Егмонта і графа Горна, які були публічно страчені. Під час правління іспанця Фернандо Альвареса де Толедо були жорстоко переслідувані протестанти. Репресії призвели до того, що місто почала залишати інтелектуальна еліта (в основному виїздили до Амстердама), що в свою чергу призвело до економічного занепаду Брюсселя.

Брюссель після Тридцятилітньої війни |

Геркулес Сегерс. Вид Брюсселя, 1625

За Вестфальським миром, що поклав край війні в 1648 році, північна частина Нідерландів була визнана незалежною, в той час як південна частина разом з Брюсселем залишилася під правлінням іспанців. У другій половині XVII століття за Людовіка XIV Франція намагається зайняти панівне становище в Європі. Французькі війська завойовують Ено і Західну Фландрію.

У 1695 брюссельський Гранд-плас протягом трьох днів був обстріляний артилерією і майже повністю зруйнований. За Рейсвейкським миром від 1697 року французи повинні були покинути бельгійські території. У ході Війни за іспанську спадщину (1701–1714) панування над Південними Нідерландами (разом з тим і над Брюсселем) перейняли представники Габсбургів з Австрії.

Боротьба за незалежність |

Бельгійська революція 1830 року в Брюсселі

У 1789 році внаслідок Брабантського повстання вдається на короткий час домогтися незалежності від панування Габсбургів під час правління Йосифа II, поки в 1794 році території не були захоплені військами Французької республіки. Французьке панування було закінчене в 1815 році після поразки Наполеонівських військ у битві при Ватерлоо, що знаходиться за 15 км на південь від Брюсселя. На Віденському конгресі 1814–1815 було вирішено об'єднати Південні Нідерланди з Північними під правлінням Віллема I.

Ліберальна еліта католицьких Південних Нідерландів, яка лінгвістично, культурно і політично була орієнтована на Францію, а також католицьке духівництво відчували себе ущемленими в сфері державного правління, освіти та економічного розвитку в порівнянні з переважно протестантською нідерландськомовною Північчю. Через деякий час Бельгійська революція призводить до відділення Бельгії від Об'єднаного королівства Нідерландів та утворення Бельгійського королівства. Найбільш могутні держави того часу — Англія, Пруссія, Австрія і Росія — були зацікавлені в мирному вирішенні конфлікту і проголосили на Лондонській конференції 1830 року незалежність нової держави. Брюссель стає столицею королівства, а Леопольд I — першим королем Бельгії з формою правління конституційна монархія.

Новий час |

Завдяки статусу столиці держави й підйому економіки Бельгії в епоху індустріалізації (XIX століття), Брюссель стає дедалі привабливішим місцем. Населення зростає швидкими темпами, не в останню чергу за рахунок іммігрантів з Валлонії та Франції. Історичне ядро міста об'єднується з колишніми сільськими комунами у конгломерат, виростають нові квартали, каналізується Сенна. В цей час будуються такі будинки, як монументальний Палац правосуддя, біржа, королівський палац, тріумфальна арка і знамениті будівлі в стилі модерн (наприклад, будівлі Віктора Орта).

Хоча Бельгія і стала жертвою агресивної політики Німеччини під час обох Світових воєн, Брюссель не зазнав значних руйнувань. Завдяки цьому архітектура і вулиці Брюсселя до 60-х років (а частково і в наші дні) залишалися такими ж, як і за часів заснування міста. Проте вже в 30-х роках було проведено залізничне сполучення між Північним і Центральним вокзалами через центр міста.

Давній конфлікт між фламандським, нідерландомовним, і валлонським, франкомовним, населенням призводить до того, що в у 1932–1938 роках Брюссель стає двомовним: назви вулиць, станцій громадського транспорту і муніципалітетів дублюються двома мовами. Під впливом розвиненішої у той час Валлонії місто дедалі більше стає франкомовним, нідерландська мова, що раніше домінувала, відходить на другий план. Також і в архітектурі домінує французький стиль.

Після Другої світової війни Брюссель завойовує дедалі більше міжнародне значення: в 1958 році тут засновано Європейське економічне співтовариство (попередник Європейського союзу). Цього ж року в Брюсселі відбулася Всесвітня виставка, для якої був побудований Атоміум. У 1967 році з Парижа до Брюсселя переїздить НАТО.

Виданий у 1953 році закон, за яким витрати за знесення старих будинків оплачуються державою, негативно позначається на зовнішньому вигляді міста: зноситься невиправдано велика кількість старих будинків і кварталів, а отримані території забудовуються висотними будинками. Деякі архітектори вважають, що Брюссель більше постраждав від модернізації в 60-х роках, ніж від воєн. Така модернізація, що супроводжується масовим зносом історичних кварталів, отримала назву «брюсселізація».

Населення |

В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 163210 осіб, при щільності населення 5000 осіб / км ². З всього населення комуни 107629 людей (65,95%) мали бельгійське походження і 55581 людина (34,05%) були іноземцями, з яких 31828 людей походили з країн Євросоюзу, 23753 людини — з інших країн світу. Всього в комуні у 2011 році проживали представники майже 160 країн світу. З всіх іноземців 88 людей мали статус політичних біженців.^[1]

Населення комуни Брюссель з 1990 по 2011 рік
Рік	1990	1995	2000	2005	2007	2008	2009	2010	2011
Населення	136706	135681	133895	142853	145917	148837	153377	157673	163210
Джерело: Населення Бельгії у 1990–2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.

Демографічні дані |

Найшвидше населення Брюсселя збільшувалося в період урбанізації в XIX — початку XX століть: за одне століття чисельність населення зросла в два рази — з 98 000 в 1830 році до 200 433 чоловік в 1930 році. Пік чисельності населення був пройдений у 1930 році, з тих пір населення міста зменшувалося, і в останні 30 років тримається на рівні 140 000 чоловік з невеликими коливаннями.

У 2007 році коефіцієнт народжуваності становив 17,4, коефіцієнт смертності — 8,8. Таким чином природний приріст населення склав +8,6, а загальний +17,1, що є досить високим показником для Європи.

Статевий склад населення міста однорідний — в Брюсселі проживають 50,18 % чоловіків і 49,82 % жінок. Половина всього брюссельського населення (51,6 %) не одружена / неодружені.

Етнічний склад |

Унаслідок розміщення в Брюсселі установ Європейського союзу, НАТО та інших міжнародних організацій, більше третини населення (34,05 %) міста є іноземцями. Через масову імміграцію різних груп населення в місто, як з інших регіонів Бельгії, так і з-за кордону, основний поділ населення в Брюсселі проходить у мовній, а не в етнічній площині. Все населення умовно поділяється на франкофонів, нідерландофонов і алофонів, більшість з яких схильна до асиміляції у франкомовне середовище.

Склад населення комуни Брюссель за країнами походження в різні роки станом на 1 січня.
Країна походження	2001^[2]	2003^[3]	2004^[4]	2005^[5]	2006^[6]	2011^[1]
Албанія	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	330
Алжир	265	310	350	384	379	571
Бельгія	93441	99146	100425	102340	103302	107629
Болгарія	н. д.	н. д.	н. д.	129	188	924
Бразилія	80	106	126	127	144	381
Велика Британія	1350	1424	1429	1389	1349	1336
Гвінея	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	837
Греція	1522	1491	1519	1484	1404	1296
Дем. Респ. Конго	982	995	1157	1140	1135	1731
Еквадор	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	366
Індія	116	166	178	172	199	589
Ірландія	290	276	280	283	279	301
Іспанія	3301	3258	3170	3120	2997	3331
Італія	3781	3761	3681	3574	3526	3779
Камерун	186	200	205	199	196	474
Китай	142	279	295	301	325	461
Марокко	11669	9192	8835	8504	8327	8387
Нідерланди	830	944	990	1033	1079	1501
Німеччина	943	1032	1099	1152	1223	1425
Польща	324	570	689	924	1340	3039
Португалія	1408	1304	1310	1332	1291	1502
Рос. Федерація	73	113	134	150	161	315
Румунія	112	282	378	430	689	3683
США	455	507	483	483	443	553
Туреччина	1989	1546	1526	1523	1566	1557
Україна	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	н. д.	157
Франція	4732	4998	5143	5166	5209	7403
Швеція	402	405	396	377	366	387
Інші	6002	7196	7514	7137	7667	8965
Разом	134395	139501	141312	142853	144784	163210
Примітки. 1. н. д. — немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни станом на 2011 рік становила понад 300 осіб.

Субурбанізація |

З початку ХХ століття, і особливо з другої його половини, корінне населення Брюсселя — в основному франкофони, активно переміщаються та мігрують до спальних приміських муніципалітетів, що є частиною нідерландомовної провінції Фламандський Брабант. Вивільнені квартали старого міста займають в основному вихідці з країн третього світу та колишніх французьких і бельгійських колоній — Конго, Марокко, Туреччина та ін. Фламандці дуже гостро реагують на процес франкизації як самого Брюсселя, так і всієї Брюссельської периферії. Між франко- і нідерландськомовними громадами не одне десятиліття відбуваються гострі конфлікти. Спроби деексклавізації Брюсселя успіхом поки не увінчалися.

Мови |

Див. також Франкізація Брюсселя

Двомовність у Брюсселі

Брюссельський столичний округ є єдиним офіційно двомовним регіоном країни. Офіційно рівноправними в органах адміністрації визнані французька і нідерландська мови. Крім цього в столиці та прилеглих до неї регіонах мають поширення багато інших мов недавніх іммігрантів. Більшість населення міста (56 % за опитуваннями 2006 року) вважає рідною французьку, близько 7 % — нідерландську мову, інші 37 % говорять двома і більше мовами залежно від обставин, кварталу і т. д. Роль лінгва-франка виконує французька мова, нею володіють близько 96 % населення міста.

Релігія |

Більшість жителів Бельгії сповідують католицизм і протестантизм, також поширені юдаїзм та іслам.

Економіка |

Брюссель — найбільший економічний центр країни. Економічному зростанню бельгійської столиці посприяли центральне географічне положення і той факт, що тут розмістилися такі міжнародні організації, як ЄС і НАТО. За обсягом ВВП на душу населення (59 400 €) Брюссель знаходиться на третьому місці серед європейських міст після Люксембургу та центрального Лондона^[7]. Найбільший прибуток приносять гастрономія (у квітні 2007 у місті було більше 2000 ресторанів) і третинний сектор економіки. Крім цього розвинені галузі машинобудування, що випускають промислове устаткування. У місті розмістилася велика кількість кредитно-фінансових установ.

Транспорт |

Автомобільний транспорт |

У Брюсселі сходяться численні лінії автомобільних сполучень країни. Автомагістральна мережа схожа за своєю будовою з французькою: подібно до паризьких периферичних бульварів, у Брюсселі існує кільцева автомагістраль R0, до якої сходяться дороги з усіх напрямків. Вся мережа автомагістралей добре освітлена.

Через велике скупчення транспорту на великих перехрестях, багато доріг було перенесено під землю. Так, під землею сховані не тільки прямі ділянки, але і розвилки і навіть світлофори. Один з тунелів веде безпосередньо від магістралі в східній частині міста на квартал, де розташовані заклади ЄС.

Станом на 2007 рік у Брюсселі працює близько восьмисот приватних фірм-операторів таксі. Загальна кількість автомобілів таксі — 1200, на них працювало 3200 водіїв. У місті було 633 стоянки таксі. Всі приватні фірми підпорядковуються Дирекції таксі Міністерства Брюссельського столичного регіону. Служби таксі діють у межах Брюссельського столичного регіону Бельгії, а також у найближчих передмістях. Всі оператори таксі застосовують єдину тарифну систему. Всі автомобілі -таксі Брюсселя мають на даху знак, що світиться, з написом «TAXI» червоними літерами на білому фоні і малюнком жовтого ірису (символ Брюсселя). Автомобілі таксі пофарбовані, як правило, в білий або чорний колір.

Авіатранспорт |

Магістраль R0 з вказівником на аеропорт Завентем

Брюссель обслуговують два міжнародні аеропорти:

Брюссельський аеропорт — 12 км на північний схід від Брюсселя, у комуні Завентем,

Брюссель-Шарлеруа в Шарлеруа — 50 км на південь від столиці.

Морський транспорт |

Брюссельський порт з щорічним обігом 7850 тисяч тонн^[8] є одним з найбільших в Бельгії. Канал Брюссель — Шельда з'єднує його з річкою Шельдою і таким чином з портом Антверпена і Північним морем. Канал Брюссель — Шарлеруа здійснює зв'язок з Валлонією.

Залізничний транспорт |

Німецький потяг ICE та французький Thalys на Південному вокзалі

Найбільші вокзали Брюсселя — Північний, Центральний та Південний — з'єднані між собою Північно-південним тунелем. Потяги міжнародного сполучення прибувають зазвичай на Південний вокзал, де налагоджено сполучення з Парижем, Амстердамом, Кельном (поїзди Thalys, TGV, ICE) і Лондоном (Eurostar). Вокзал Брюссель-Люксембург спочатку був призначений для зв'язку організацій ЄС, проте останнім часом все частіше використовується і звичайними містянами.

Міський громадський транспорт |

Докладніше: Брюссельський метрополітен та Брюссельський трамвай

Мережа громадського транспорту складається з трьох ліній метрополітену, двох ліній пре-метро (підземні трамвайні лінії), 18 трамвайних ліній і 50 автобусних маршрутів. Усі станції і зупинки мають назви нідерландською і французькою мовами. Оператором громадського транспорту в Брюсселі є STIB / MIVB.

Система метро складається з трьох ліній (1A, 1B і 2). Середня відстань між станціями становить 650 метрів. Лінії 1A і 1B проходять зі сходу на захід і мають загальний ділянку в центрі міста. Лінія 2 — кільцева, у вигляді п'ятикутника, що повторює риси історичного ядра Брюсселя. П'ятикутник був повністю закритий у 2009 році.

Крім метро існують дві підземні трамвайні лінії — пре-метро. Найважливіша з ліній з'єднує Північний вокзал з Центральним. Міський транспорт працює до 0.30, нічні маршрути (крім автобусної лінії N71) діють тільки у вихідні дні, квиток на них трохи дорожче, ніж в денні години. Ціни за проїзд на таксі в Брюсселі досить високі.

Брюссель пов'язаний з передмістями поїздами NMBS / SNCB, численними автобусними маршрутами STIB / MIVB, De Lijn TEC і трамвайними маршрутами STIB / MIVB № 4, 19, 97, 44, 39. Для поліпшення залізничного сполучення в 2004 році було прийнято рішення реконструкції мережі приміських експрес-електричок Réseau Express Régional / Gewestelijk ExpresNet за прикладом паризького мережі RER. Мережа повинна бути побудована до 2012 року.

Містобудування |

Архітектура |

Протягом декількох століть у Брюсселі тривав конфлікт між франкомовною і фламандською громадами, завдяки чому дві території розвивалися відокремлено, кожна зі своїми культурними, архітектурними та економічними особливостями. У центрі міста в архітектурі переважають середньовічні будинки у фламандському стилі, зокрема, в стилі фламандського бароко і брабантської готики. Найяскравіший приклад — архітектурний ансамбль площі Гран-плас, створений в XVI — XVIII століттях.

У кінці XIX століття домінуючу позицію перейняла валлонська (франкомовна) громада, тому більшість будівель XIX–XX століть були виконані у французькому стилі. Один із засновників стилю модерн з його плавними незвичайними формами, Віктор Орта навчався в Бельгійській Академії мистецтв у Брюсселі і після закінчення навчання почав змінювати місто. Чотири будинки за проектом Орта були занесені в список об'єктів Світової спадщини: будинок Едмона Тассель, Музей Орта, будинок Сольвей, будинок Ван Етвельде. Інший приклад югендстилю зі списку Всесвітньої спадщини — палац Стокле, побудований на початку XX століття віденським архітектором Йозефом Гоффманом. Під час розквіту ар-нуво місто активно розросталося, тому багато брюссельських передмість можуть похвалитися архітектурою в стилі модерн. Найбільш примітні в цьому плані комуни Іксель, Еттербек, Схарбек і Сен-Жіль.

Після закінчення Першої світової війни популярним стає стиль ар-деко, що являє собою синтез модерну і неокласицизму. Деякі будівлі були виконані в цьому стилі (наприклад, архітектура базиліки Святого Серця являє собою змішання ар-деко і неоготики), однак Брюссель залишився столицею ар-нуво.

Ратуша — зразок пізньої брабантської готики. Побудована на початку XV століття, відбудована в XVIII столітті.

Гільдійські будинки в стилі фламандського бароко (кінець XVII — початок XVIII ст.)

Змішання стилів ар-деко і неоготики в архітектурі базиліки Сакре-Кер (XX століття)

Визначні місця |

Серце міста — Гран-плас / Гроте-маркт — площа завдовжки 110 м і завширшки 68 м. Її оточують будинки, побудовані в XVII столітті. Кожен має свою назву і багато які належали колись якійсь гільдії. Так, наприклад, будинок «Вовчиця» займала гільдія стрільців з лука, будинок «Візок» був побудований в 1697 році гільдією виробників масел і жирів. Деякі будинки, такі як «Дуб», «Лисеня», відрізняються досить простою архітектурою.

На площі також стоїть будівля мерії — Брюссельська ратуша, що є шедевром готичної архітектури. Спорудження Брюссельської ратуші велося в 3 етапи. Ліве, довше, крило побудував у 1402 році Якоб Ван Тінен. Праве — добудував у 1445 році невідомий архітектор. У 1450 році будівлю увінчано 90-метровою дозорною вежею зі статуєю архангела Михайла — захисника Брюсселя.

Навпроти Ратуші стоїть «Будинок Короля». Хоча він має таку назву, там ніколи не жив жоден король. Побудований в XIII столітті, будинок служив по черзі складом для пекарів, трибуналом і в'язницею. У 1873 році архітектор Віктор Ямар переконструював будівлю в стилі готики. У наші дні в «Будинку Короля» працює Музей міста Брюсселя.

Маннекен Піс |

Маннекен Піс

Докладніше: Маннекен Піс

Неподалік від Гран-Плас / Гроті Маркт знаходиться знаменитий фонтан — Пісяючий хлопчик, бронзова статуя висотою 61 см. Існує безліч легенд про його появу. Згідно з однією з них, чотири століття тому якийсь хлопчина отак урятував місто від пожежі.

Сьогодні знаменитий на весь світ Пісяючий хлопчик — володар гардеробу, що складається з більш ніж 800 нарядів, які зберігаються в «Будинку Короля» в Комунальному музеї.^[9]. Так, у дні народження Моцарта і Елвіса Преслі його наряджають у відповідні костюми, а під час міжнародних матчів Маннекен Піс приміряє форму національної збірної з футболу.

З 1987 року за декількома вулицями звідси стоїть статуя Пісяючої дівчинки (Жаннекен Піс). У 1999 році з'явилася також Пісяючий песик, що символізує об'єднання всяких культур в Брюсселі.

Собор Святого Михайла і Святої Гудули |

Докладніше: Брюссельський собор

Спорудження собору датується 1226 роком. Архітектура будівлі включає в себе елементи таких стилів, як романський, готичний і ренесанс. Але все ж таки помітно переважання готики. Фасад складається з двох веж, кожна 70 м у висоту, прикрашений різьбленими шпилями, які підносять собор високо в небо. Всередині будівля висвітлюється м'яким світлом, що потрапляє через високі вікна з вітражами дивовижної чистоти.

Атоміум і Міні-Європа |

Однією з головних визначних пам'яток і символом міста є Атоміум, побудований до Всесвітній виставки 1958 року. Атоміум знаходиться на півночі міста в районі Лакен і являє собою збільшену в 165 млрд разів модель кристала заліза висотою 102 м.

Поряд з Атоміумом розташований парк мініатюр «Міні-Європа» з копіями найзнаменитіших споруд Європи в масштабі 1:25. Також у районі Лакен знаходяться шість королівських резиденцій.

Комікси |

Брюссель — батьківщина коміксів. У місті творили такі імениті майстри коміксів, як Ерже, Андре Франкін і Морріс де Беверен, створили серії коміксів про Тентена, Марсупіламі, Щасливчик Люк, Гастон й інших стали популярними в усьому світі персонажами.

Унікальна пам'ятка Брюсселя — комікси на стінах будинків, розкидані по всьому місту. Найвідоміші з них зібрані в путівнику Comic Strip Route.^[10]Бельгійський центр мистецтва коміксів, розташований в побудованому за проектом Віктора Орта будівлі в стилі ар-нуво, зберігає колекцію з понад 25 тис. коміксів, у тому числі близько 400 оригінальних малюнків Ерже, і розповідає історію коміксів від самого зародження до наших днів.
2009 рік оголошено в Брюсселі роком коміксів.^[11]

Гора Мистецтв |

Вид на Нижнє місто з Гори Мистецтв

Між Верхнім містом з королівським палацом, парламентом і Палацом Правосуддя і Нижнім містом — історичним центром Брюсселя з ратушею, житловими будинками і будинками ремісників — розташована гора Мистецтв, споруджена в період брюсселізації. Характерними для цього періоду стали масивні геометричні форми постмодернізму, виражені в архітектурі Королівської бібліотеки Бельгії і Палацу конгресів. З верхньої точки гори Мистецтв можна побачити Гран-Плас, а в сонячний день також і Атоміум, і базиліку Святого Серця. Крім Королівської бібліотеки на Горі знаходиться комплекс музеїв і художніх галерей: Музей музичних інструментів, Королівські музеї витончених мистецтв та інші.

Інші визначні місця |

Брюссельська ратуша

Королівські музеї витончених мистецтв (Брюссель)

Музеї Далекого Сходу (Брюссель)

Дім Еразма (Брюссель)

Єврейський музей Бельгії

Культура та дозвілля |

Культурне життя Брюсселя досить багате і різноманітне. Крім музеїв і постійних виставок, періодично проводяться концерти та інші культурні заходи, як наприклад, святкування Дня святого Валентина і Міжнародного жіночого дня, рік коміксів, концерти світових зірок. Можна придбати культурний гід на поточний рік з розкладом всіх заходів та адресами музеїв, театрів, клубів і виставок.

Музеї |

Брюссельський столичний регіон налічує 80 музеїв, близько половини з яких розташовані безпосередньо в межах комуни Брюссель. Крім звичних художніх та історичних музеїв, в Брюсселі існують такі унікальні музеї, як Музей шоколаду і какао, Музей коміксів, Музей пива, Музей музичних інструментів, Королівський музей армії. Серед художніх музеїв слід відзначити Королівські музеї витончених мистецтв з великою колекцією творів фламандських майстрів. У передмісті Брюсселя розташована Віттокіанська бібліотека, що є бібліотекою-музеєм з великою колекцією давніх і рідкісних рукописів і стародруків.

Існує система знижок на відвідування брюссельських музеїв — Brussels Card, що дає право на безкоштовне відвідування деяких музеїв і проїзд на громадському транспорті. Також раз на рік проходить Ніч музеїв.

Театри |

Національний театр Бельгії

Фламандський королівський театр Брюсселя

Королівський театр де ла Монне, національна опера

Парковий королівський театр

Королівський театр на галереях

Брюссельська щавіса

Театр де Пош

Комеді Клод Вольтьє

Театр на площі Мартір

Театр Ле Публік

Les Tanneurs

Театр дю Меридьєн

Театр де ла Бальзамін

Театр Осеан Нор

Театр 140

Театр життя

Театр Золотого Руна

Театр Варіа

Фестивалі |

Щоберезня в Брюсселі проходить вже традиційний Брюссельський міжнародний кінофестиваль фантастичних фільмів.

Гастрономія |

Бельгія вважається батьківщиною праліне, картоплі фрі та бельгійських вафель, тому ці страви дуже популярні по всій країні і зокрема в її столиці. Крім Fritkots, що спеціалізуються на продажу картоплі фрі, і закусочних з вафлями, на вулицях міста розташовані кіоски з делікатесами, наприклад, виноградними равликами і свіжими морепродуктами. Також в околицях Брюсселя виробляються особливі сорти пива: ламбік, гез («брюссельське шампанське») та інші.

Всього на території Брюсселя розташовані близько 2000 ресторанів, вісім з них відзначені хоча б однією зіркою в гідові Мішлен: чотири двозіркові і чотири однозіркових^[12] Найбільша кількість ресторанів знаходиться в районі вулиці М'ясників (Rue des Bouchers / Beenhouwersstraat).

Пов'язані з містом люди |

Гуго ван дер Гус (бл. 1440–1482) — художник.

Пітер Кук ван Альст (1502–1550) — художник, вчитель Пітера Брейгеля Старшого та Ніколаса Нейшателя.

Педро де Кампанья (1503–1586) — фламандський художник періоду Ренесансу.

Антоніс Мор (бл. 1517–1577) — художник, потретист.

Баренд ван Орлей (бл. 1488–1541) — художник.

Деніс ван Алслот (1570–1626) — художник-пейзажист

Філіп де Шампень (1602–1674) — відомий художник Франції доби бароко.

Жак-Луї Давід (1748–1825) — французький художник доби класицизму.

Жан Батист Маду (1796–1877) — бельгійський живописець.

Луї Галле (1810–1887) —художник, представник стилю романтизм.

Шарлотта Бронте (1816–1855) — англійська письменниця.

Герман Гортер (1864–1927) — поет і політичний діяч.

Курт Пейзер (1887–1962) — художник.

Рене Магрітт (1898–1967) — відомий художник сюрреаліст.

Жак Брель (1929–1978) — співак, актор, режисер, національний герой Бельгії.

Одрі Гепберн (1929–1993) — британська й американська актриса.

Шанталь Акерман (1950–2015) — кінорежисерка, сценаристка, акторка і продюсер.

Брайан Молко (1972) — англійський співак, фронтмен групи Placebo.

Див. також |

Блакитний Банан

Герб Брюсселя

2689 Брюссель — астероїд, названий на честь міста.

Примітки |

↑ ^а^б Population par nationalité par commune 01.01.2011

↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62.

↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19.

↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19.

↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19.

↑ Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19.

↑ Brussels third richest region in EU. EUobserver.com. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2014-02-21. (англ.)

↑ Офіційна сторінка порту Брюсселя (нід.)

↑ The wardrobe of Manneken-Pis. www.brussels.be. Процитовано 2009-08-21. (англ.) (нід.) (фр.)

↑ Маршрут Comic Strip Route. Архів оригіналу за 31 липень 2013. Процитовано 30 грудень 2010.

↑ Год комиксов в Брюсселе (англ.) (фр.) (нід.)

↑ Рекомендовані ресторани у центрі Брюсселя от Eupedia.

Посилання |

Вікіцитати містять висловлювання на тему: Брюссель

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Брюссель

БРЮССЕ́ЛЬ (нідерланд. Brussel, франц. Bruxelles) // ЕСУ

Брюссель

Bureau de tourisme et des congrès — офіційний туристичний сайт Брюсселя

Inventaire du patrimoine architectural de Bruxelles — архітектурна спадщина Брюсселя

[Pop_par_nationalite-1] а^б Population par nationalité par commune 01.01.2011

[2] Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62.

[3] Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19.

[4] Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. Institut national de statistique éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19.

[5] Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19.

[6] Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF Economie Direction Generale Statistiqe et Information Economiqe | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19.

[7] Brussels third richest region in EU. EUobserver.com. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2014-02-21. (англ.)

[8] Офіційна сторінка порту Брюсселя (нід.)

[9] The wardrobe of Manneken-Pis. www.brussels.be. Процитовано 2009-08-21. (англ.) (нід.) (фр.)

[10] Маршрут Comic Strip Route. Архів оригіналу за 31 липень 2013. Процитовано 30 грудень 2010.

[comics-11] Год комиксов в Брюсселе (англ.) (фр.) (нід.)

[12] Рекомендовані ресторани у центрі Брюсселя от Eupedia.